Горацій

До нас дійшли всі його твори: збірку віршів «Ямби», або «Еподи», дві книги сатир («Бесіди»), «Оди»-4 книги ліричних пісень, ювілейний гімн «Пісня сторіччя» і дві книги послань.Сатири У «Сатирах» Горацій демонструє і висміює вади людей; змінювати поведінку людей або «карати» їх Горацій не хоче. Про все говорить з веселою серйозністю, утримується від прямого осуду, запрошує до роздумів про природу людей, залишаючи за кожним право робити власні висновки. Він не зачіпає актуальну політику і далекий від особистостей, його глузування і повчання мають загальний характер. Горацій вважає, що приклади чужих вад утримують людей від помилок. Ця позиція відповідає програмі Октавіана, який вважає, що сильна імператорська влада необхідна також і для контролю над «порочними представниками» суспільства.Горацій показує філософію стоїцизму, яка проповідує презирство до багатства і розкоші, показує прагнення до золотої середини, задоволення життям на лоні природи, насолоду за келихом вина. Оди Від архілохового стилю Еподи Горацій переходить до форм монодичної лірики. Тепер його зразки - Анакреонт, Піндар, Сапфо. Перша збірка містить вірші, написані споконвічно грецькими розмірами. Оди відрізняються високим стилем. Окреме місце займають т. зв. «Римські оди», в яких найбільш закінчено висловлено ставлення Горація до ідеологічної програми Августа. Оди пов'язані спільною темою і єдиним віршованим розміром. Мораль «Римських од» така: гріхи батьків, вчинені ними під час громадянських воєн і як прокляття тяжіють над дітьми, будуть викуплені тільки поверненням римлян до старовинної простоті моралі і древньому шануванню богів. У знаменитій 30 Оді третьої книги Горацій обіцяє собі безсмертя як поетові (наслідування – Пушкін).Послання За формою, змістом, художнім прийомам і різноманітності тем «Послання» зближуються з «сатирами». Горацій сам вказує на зв'язок послань з сатирами, назвавши їх, як раніше «Сатири», «бесідами». Критики всіх періодів вважають «Послання» значним кроком у мистецтві зображення внутрішнього життя людини; сам же Горацій навіть не зараховував їх до власне поезії.Окреме місце займає знамените «Послання до Пізона -  відноситься до типу «нормативних» поетик, що містять «догматичні приписи» з позицій певного літературного напряму. У цьому посланні ми знаходимо найбільш повний виклад теоретичних поглядів Горація на літературу і тих принципів, яким у своїй поетичній практиці він слідував сам.). У посланні звучить застереження Августу, який мав намір відродити стародавній театр як мистецтво народних мас і використовувати його в цілях політичної пропаганди.