пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

10. Розвиток давньогрецької прози. Історіографія. Ораторська проза. Філософська проза

Історіографія з’явилась в період завершення формування рабовласницького суспільства, коли громадянська свідомість стала вже досить високою, тобто у VI ст.. до н. е. постала потреба у творах, які б донесли свідчення про події, що відбувалися, до прийдешніх поколінь. Елліни вважали історичним усі міфологічні події. Тому міфи вплинули й на перших історіографів, які ще не вміли розрізнити реальність і легенду, правду і вигадку.Геродот, Фукідід і Ксенофонт стали класиками і найвидатнішими істориками Еллади. Геродо́т Галікарна́ський — давньогрецький історик, названий Цицероном «батьком історії». Один з перших географів і вчених-мандрівників. На підставі побаченого на власні очі і почутих розповідей створив перший загальний опис відомого тоді світу. Автор «Історії» в дев'яти книгах, присвячених опису греко-перських воєн з викладом історії держави АхеменідівЄгипту та ін., Містить перший систематичний опис життя і побуту скіфів. У своїх описах Геродот переказує багато міфів про походження скіфського народу; у яких значна роль відводитьсяГераклові. Твір Геродота пронизує тема мінливості долі і заздрості божества на щастя людей. Подібно Есхілу в трагедії «Перси», Геродот засуджував перських царів за надмірну зухвалість і прагнення порушити світовий порядок, що звелів персам жити в Азії, а еллінам у Європі.  При описі війн Геродот використовував спогади очевидців, матеріали написів, записи оракулів; він відвідував місця боїв, щоб точніше реконструювати хід битв. Неодноразово він відзначав заслуги роду Алкмеонідів, до якого належавПерікл.Фукіді́д— давньогрецький історик, автор основ історичної критики. Його авторству належить незавершена Історія Пелопоннеської війни, перший історичний твір, в якому вивчаються раціональні причини і наслідки подій. Історія Фукідіда складається з 8 книг, у них викладено події Пелопоннеської війни з 431 до н. е. по 411 до н. е.. Протягом двадцяти років він займався збиранням матеріалу для своєї історичної праці. Фукідід не обмежився ретельною і докладною характеристикою воєнних дій. Він дав також опис внутрішнього життя воюючих сторін, у тому числі взаємин демократичних і олігархічних угруповань і їхніх сутичок, змін у політичному ладі у ході війни як в Афінах, так і в Спарті. Надавав першорядного значення об'єктивним історичним факторам, не тільки політичним, а й економічним. Значна частина Історії була написана за гарячими слідами. Однак праця складалася повільно і з великими зусиллями, Фукідід правив і робив вставки, з урахуванням отриманих додатково відомостей або наступних подій. Фукідід став одним з перших грецьких істориків, який побачив у соціальній боротьбі важливий фактор розвитку грецьких полісів. Він також з надзвичайною виразністю показав, які численні нещастя несе із собою війна. СвоєюІсторією він немов закликав греків до мирного об'єднання. Фукідід вважається найбільшим істориком стародавності, що залишив яскравий і достовірний опис однієї з найбільших подій в історії Стародавньої Греції. Його твір вважається вершиною античної історіографіїКсенофонт - давньогрецький історик, письменник, політичний та військовий діяч; ученьСократа. Твори Ксенофонта відрізняються простотою мови і ясністю викладу. Цикл сократичних творів був написаний Ксенофонтом з метою реабілітувати Сократа в суспільній думці і довести, що він був страчений несправедливо. Твори Ксенофонта є такими ж літературними творами, а не історичними описами, як і діалоги Платона. Ксенофонт багато в чому спирався на літературну традицію «сократичних діалогів», найбільше значення для нього мали діалоги ЕсхілаПлатона й особливо АнтісфенаПлато́н — давньогрецький мислитель, основоположник європейської філософії. Основна мета діяльності Платона - допомогти людям розумно влаштувати їх життя, дати їм такі закони, впровадити в їх свідомість таку ідеологію, які стали б основою гармонійно розвиненого справедливого суспільства. Він одним з перших побачив у мистецтві засіб виховання певного типу людини. Для Платона мистецтво стає вже критерієм моральності, соціального устрою, політичного благополуччя в державі і, одночасно, знаряддям справедливості, тому що їй повинно підкорятися все. Естетичне вчення Платона - мистецтво як засіб виховання і впливу на суспільно-політичне життяПоетика» Арістотеля є першим в історії твором, що узагальнив естетичні знання античного світу, обґрунтував цілий ряд теоретико-літературних категорій, звівши їх у певну завершену й цілісну систему. Він обґрунтував поділ поезії на три роди — епослірику і драму. Аристотель у своєму трактаті «Поетика» приділив значну увагу розробці теорії трагедії. Він назвав формальні ознаки трагедії, виділивши шість головних частин: фабула, характер, думки, сценічна обстановка, текст та музична композиція. Він також класифікував трагедії за змістом: заплутана, фантастична, патетична, трагедія характерів; виділив головні елементи кульмінації: перипетія, пізнавання, страждання. Крім того, Аристотель визначив головну мету трагедії. Мета трагедії полягає у створенні у глядачів особливого виду задоволення, яке виникає, коли глядачі відчувають страх чи співчуття, а також пояснив, що необхідно для того, щоб викликати у глядачів ці відчуття. Мімезис – імітація тієї чи іншої особи фізичними або мовленнєвими засобами. «Особа» могла бути предметом, ідеєю, героєм чи богом. Аристотель пов’язував катарсис з трагедією, яка викликає гнів, страх, співчуття, і цим змушує глядача відчути духовне переживання, що очищує душу людини та виховує її.  Аристотель визначав перипетію, як перетворення дії в її протилежність. Ораторське мистецтво високо цінувалось ще за часів Гомера. Ним захоплювались в усіх грецьких державах. Популярними були політичні, судові, урочисті та надгробні промови.Демосфе́н —давньогрецький оратор, логографполітичний діяч. Демосфен усе життя був пристрасним прихильником демократії і патріотом Афін. Політичний пафос Демосфена спрямований на боротьбу з тиранією і захист демократії.  Намагаючись об'єднати еллінський світ, Демосфен виступив проти македонського царя Філіппа, що хотів прихопити собі частину демократичної Греції, а, як удасться, то й більше. Демосфен гнівними посланнями проти царя Філіппа започаткував у риториці окремий жанр — філіппіки. У його філіппіках є такі думки: "Будь-який цар або тиран є ворогом свободи і противником законів" . Демосфен вступає в багаторічну боротьбу з оратором Есхіном, прихильником царя Філіппа. Демосфен у своїх промовах закликав афінян до енергійної політики, викриваючи бездіяльність і продажність афінських правителів, і намагався згуртувати грецькі поліси для спільної боротьби з ворогом. Його полум'яні промови були результатом великої праці, а ораторські прийоми будувалися на глибокому знанні психології слухачів. Демосфен гармонійно поєднав ораторську майстерність із пристрастю борця, переконаного в правоті своєї справи. Ісократ належав до верхівки аристократичного суспільства та за своїми політичними переконаннями наближався до прихильників монархіїї, відстоював ідеал панеллінізму, об'єднання великих держав у єдине ціле. Ісократа можна розглядати як ідеолога монархічного напряму в Афінах. Політичне красномовство (Демосфен), судове (Лісій), епідектичне (Ісократ).

 


17.06.2015; 19:39
хиты: 129
рейтинг:0
Гуманитарные науки
литература
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь