Концепція інформаційної безпеки України (за щорічною доповіддю інституту стартегічних досліджень.
Взагалі, проблема забезпечення інформацфйної безпеки в нашій країні розв'язується недосить ефективно.
Турбує:
- нерозуміння серйозності інформаційної небезпеки у її повному обсязі як широким громадським загалом, так і в державних структурах, котрі мали б цим займатися за обов'язком;
- неадекватністю конкретного реагування держави та суспільства на ті інформаційні загрози Україні, котрі відомі і проявляють себе;
- фактично відсутність конкретних заходів держави по забезпеченню конституційного права громадян України на свободу думки і слова та права на інформацію і гарантування цього права.
У червні 1995 року в Києві проведено Всеукраїнський форум: "Інформаційний простір і безпека України". Відомі державні та громадські діячі висловили слушні думки і пропозиції щодо необхідності захисту національного інформаційного простору, пропонували перетворити форум у постійно діючу громадську організацію "Українська рада захисту інформаційного простору".
Держава також робить свою справу. Найвагомішим внеском у цю справу було прийняття Конституції України, де чітко сказано: "Захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу" (стаття 17). Очевидно, має бути в першу чергу створена необхідна правова база такого забезпечення. Звичайно, цьому сприятимуть уже прийняті Верховною Радою законодавчі акти щодо правового регулювання в інформаційній сфері.
Зокрема це Закони "Про інформацію", "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні", "Про телебачення і радіомовлення", "Про інформаційні агентства". "Про рекламу", "Про державну таємницю", "Про авторські і суміжні права". Їх виконання, безумовно, сприяло б забезпеченню прав громадян на свободу думки і слова, на інформацію, і тоді, можливо, сьогодні б не так гостро стояло питання про інформаційну безпеку країни.
Треба зазначити, що система інформаційної безпеки будь-якої країни є невід’ємною частиною загальної національної системи безпеки. Іншими словами, в системі національної безпеки інформаційна безпека виступає як її підсистема. Інформаційну безпеку слід розуміти як сукупність засобів забезпечення інформаційного суверенітету України, захист інформаційної сфери від зовнішніх і внутрішніх інформаційних загроз. Ця безпека має включати і ефективну протидію сукупності інформаційних загроз, які небезпечні не лише для суто інформаційної сфери.
Потреба забезпечення інформаційної безпеки обумовлюється:
- необхідністю забезпечення національної безпеки України в цілому;
- існуванням таких загроз інформаційній сфері країни, які можуть завдавати значної шкоди загальним національним інтересам;
- врахуванням того, що за допомогою інформації можна впливати на зміну свідомості і поведінки великих мас людей.
Завдання інформаційної безпеки — це створення системи протидії інформаційним загрозам, та захист власного інформаційного простору, інформаційної інфраструктури, інформаціиних ресурсів держави.
Також до інформаційної безпеки відносять і забезпечення права юридичних та фізичних осіб, всього населення своєчасно отримувати повну інформацію. Важлива роль тут належить ЗМІ України.
До інформаційної безпеки варто віднести й реалізацію конституційного права громадян на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34 Конституції України).
З Концепції національної безпеки України (Схвалена Верховною Радою України 16 січня 1997 року)
Концепція національної безпеки України має забезпечити:
- єдність принципів формування і проведення державної політики національної безпеки;
- поєднання підходів до формування відповідної законодавчої бази, підготовки доктрин, стратегій, концепцій, державних і відомчих програм у різних сферах національної безпеки.
Загальні положення і принципи
Національна безпека України як стан захищеності, життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх нагроз є необхідною умовою збереження та примноження духовних і матеріальних цінностей.
Головними об'єктами національної безпеки є:
- громадянин — його права і свободи;
- суспільство — його духовні та матеріальні цінності;
- держава — її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.
- Основними принципами забезпечення національної беазпеки є:
- пріоритет прав людини; верховенство права; пріоритет, договірних (мирних) засобів у вирішенні конфліктів;
- адекватність заходів захисту національних інтересів реальним та потенційним загрозам;
- демократичний цивільний контроль за воєнною сферою, а також іншими структурами в системі забезпечення національної безпеки;
- додержання балансу інтересів особи, суспільства та держави, їхня взаємна відповідальність;
- чітке розмежування повноважень органів державної влади.
Національна безпека України досягається шляхом проведення виваженої державної політики відповідно до прийнятих доктрин, стратегії, концепцій і програм у таких сферах, як політична, економічна, соціальна, воєнна, екологічна, науково-технологічна, інформаційна тощо.
Конкретні засоби і шляхи забезпечення національної безпеки України обумовлюються пріоритетністю національних інтересів, необхідністю своєчасного вжиття заходів, адекватних характеру і масштабам загроз цим інтересам, і грунтуються на засадах правової демократичної держави.
Загрози національній безпеці України
Основні можливі загрози національній безпеці України в найбільш важливих сферах життєдіяльності
- У політичній сфері
В економічній сфері:
- неефективність системи державного регулювання економічних відносин;
- наявність структурних диспропорцій, монополізму виробників, перешкод становленню ринкових відносин;
- невирішеність проблеми ресурсної, фінансової та технологічної залежності національної економіки від інших країн;
- економічна ізоляція України від світової економічної системи;
- неконтрольовапий підплив за межі України інтелектуальних, матеріальних і фінансових ресурсів;
- криміналізація суспільства, діяльність "тіньових" сгруктур.
- У соціальній сфері.
- У воєнній сфері.
- У науково-технологічній сфері.
Основні напрямки державної політики національної безпеки України
Державна політика національної безпеки визначається виходячи з пріоритетності національних інтересів та загроз національній безпеці України і здійснюється шляхом реалізації відповідних доктрин, стратегій, концепцій і програм у різних сферах національної безпеки відповідно до чинного законодавства.
В економічній сфері:
- недопущення незаконного використання бюджетних коштів і державних ресурсів, їхнього перетікання у “тіньову” економіку;
- контроль за експортно-імпортною діяльністю, спрямованою на підтримку важливих для Украйни пріорітетів та захист вітчизняного виробника;
- боротьба з протиправною економічною діяльністю, протидія неконтрольованому відпливу національних, матеріальних, фінансових, інтелектуальних та інших ресурсів.
Система забезпечення національної безпеки України
Для формування збалансованої державної політики та ефективного проведення комплексу узгоджених заходів щодо захисту національних інтересів по всіх сферах створюється система забезпечення національної безпеки України.
Основні функції системи забезпечення націоналбної безпеки в усіх сферах її діяльності такі:
- Створення і підтримка в готовності сил та засобів забезпечення національної безпеки;
- Управління діяльністю системи забезпечення національної безпеки;
- Здійснення планової та оперативної діяльності щодо забезпечення національної безпеки;
- Участь у міжнародних системах безпеки;