Державна цінова політика - це сукупність принципів та методів діяльності органів державної влади спрямованих на забезпечення:
o рівних економічних умов для функціонування суб'єктів господарювання;
o збалансованості ринку товарів і послуг;
o протидії виникненню монополізма;
o справедливого співвідношення цін на промислові та сільськогосподарські товари;
o підвищення якості товарів;
o соціальних гарантій.
Державне регулювання ціноутворення може здійснюватися методами прямого і непрямого регулювання.
Методи прямого регулювання цін - це адміністративне втручання держави в діяльність суб'єктів господарювання.
Як показано в табл. 8.1, продавці використовують вільні, державні фіксовані, державні регульовані ціни. Видно, що до основних форм державного прямого регулювання відносять:
o тотальне заморожування цін;
o заморожування цін на окремі товари;
o встановлення фіксованих цін;
o встановлення меж росту цін;
o встановлення граничної норми рентабельності;
o встановлення граничних розмірів торговельних надбавок;
o декларування цін;
o встановлення рекомендованих цін;
o встановлення паритетних цін.
Вільні ціни встановлюються на всі види товарів, крім тих, за якими здійснюється державне регулювання.
Державні фіксовані та регульовані ціни встановлюються на:
o товари, які суттєво впливають на загальний рівень та динаміку цін;
o товари і послуги, що мають соціальне значення;
o товари, що виробляються монополістами.
