Економічна система - це спосіб організації економіки, сукупність взаємопов'язаних і відповідно впорядкованих її структурних елементів (галузей, підприємств, господарських суб'єктів та людей, що стоять за ними), які визначають взаємозв 'язки між виробниками та споживачами благ і послуг.
Найважливіші ознаки економічної системи
Основні елементи:
1. Економічна структура продуктивних сил суспільства, (Продуктивні сили це система економічних факторів, які в процесі суспільного поділу праці забезпечують перетворення навколишнього середовища, створюють блага для задоволення потреб людини і суспільства, визначають рівень продуктивності суспільної праці).
2. Система економічних відносин (Економічні відносини являють собою сукупність соціально-економічних та організаційно-виробничих зв'язків між господарюючими суб'єктами в процесі виробництва, розподілу,обміну та споживання матеріальних благ, послуг і доходів).
3. Механізм господарzювання (Механізм господарювання узгоджує функціонування і розвиток ланок економічної системи, приводить у відповідність продуктивні сили і економічні відносини. Він являє собою сукупність конкретних форм господарювання, організаційно-інституціональних систем, методів та важелів регулювання економічних процесів).
Класифікація економічних систем:
1)Поширеною є класифікація економічних систем за технологічним способом виробництва, рівнем розвитку продуктивних сил.
· доіндустріальне суспільство, в якій домінує ручна праця;
· індустріальне суспільство, основою якого є машинна праця;
· постіндустріальне суспільство, що ґрунтується на автоматизованій праці, оснащеній комп'ютерною інформацією.
Однак ці системи суттєво розрізняються і механізмом господарювання, і домінуючим об'єктом власності, і різноманітністю суб'єктів економічної діяльності.
2)Багатокритеріальним є поділ економічних систем на ринкові та адміністративно-командні системи.
Ринкова економіка
Основними характерними рисами ринкової економіки є такі: різноманітність форм власності при домінуванні приватної, панування товарно-грошових відносин, свобода підприємництва, конкурентний механізм господарювання, матеріальне стимулювання, вільне ціноутворення, що ґрунтується на взаємодії попиту і пропозиції, регулююча економічна роль держави, особиста свобода, домінування індивідуального інтересу тощо.
Адміністративна (командна, планова) економіка
Адміністративно-командна система заснована на пануванні державної власності, одержавленні народного господарства, відсутності конкуренції, директивному плануванні, неринкових господарських зв'язках, зрівняльному характері розподілу, ігноруванні законів товарно-грошового обігу, жорсткому ієрархічному підпорядкуванні суб'єктів господарювання, нерозвиненості або й відсутності ринкового менталітету тощо.
3)Останнім часом посилилися дискусії навколо понять «змішана» і «перехідна» економіка.
Змішана економічна система, яка характеризує сучасні розвинені країни, еволюціонувала з економіки чистого ринку, врахувала його недоліки і відмови.
Сучасні розвинені економічні системи характеризуються різноманітністю форм власності та господарювання, якісними зрушеннями у відносинах приватної власності, конкурентному механізмі, значною економічною роллю держави, прогнозуванням соціально-економічних процесів тощо.
Перехідна економічна система характерна для країн, які звільняються від недоліків адміністративно-командної системи. В таких умовах трансформаційні процеси відбуваються суперечливо, бурхливо, з гострими соціально-економічними потрясіннями, кризовими явищами. Саме таке становище характерне для сучасної України, інших країн, що утворились на терені колишнього СРСР, усіх країн, що відходять від командно-адміністративної моделі.
Типи економічних систем:
З погляду власності та способів координації господарського життя в межах товарного виробництва, виділяють три типи економічної системи:
1)ринкова економіка;
2)командно-адміністративна (командна, планова), економіка;
3)змішана економіка.
4)традиційна
Традиційна (самодостатня) економіка ґрунтувалась на традиціях, звичаєвому праві, обрядах, які віками визначали виробничу та інші види діяльності людей. Саме ці обставини визначали, що виробляти, як розподіляти та споживати. Такі економічні системи дуже неохоче сприймали технічний прогрес, нові форми економічних відносин, тобто все те, що визначає поступальний соціально-економічний розвиток суспільства. Хоча традиційні економічні системи притаманні далекому минулому, деякі їх риси і нині властиві слабко розвиненим країнам.
Найбільш характерними рисами традиційних економічних систем є те, що їм притаманне панування натурально-общинних форм господарювання, багатоукладність економіки, виробництво, розподіл та обмін здійснюються на основі звичаїв, традицій і культових обрядів, які є первинними порівняно з новими формами економічної діяльності. Виробництво матеріальних і нематеріальних благ здійснюється за допомогою примітивної техніки з широким застосуванням ручної некваліфікованої праці з найпростішими формами її організації та за наявності слабкорозвиненої інфраструктури. Наслідком такого стану основних складових традиційної економічної системи є соціально-економічний застій, бідність і зубожіння основної частини населення. Стійке зростання його чисельності порівняно з низькими темпами економічного розвитку супроводжується високим рівнем безробіття та низькою продуктивністю праці.
В сучасних умовах країни зі значними залишками традиційної економіки розвиваються під впливом іноземного капіталу, є постачальниками сировини та матеріалів для світового господарства, слугують ринками збуту готової продукції економічно розвинених країн світу.
Ринкова економіка
Це така економічна система, яка ґрунтується на приватній власності та ціновому механізмі розв'язання основних проблем економічної організації, її характеризують багато інститутів (принципів), що визначають, як організувати виробництво, які товари і послуги виробляти і як вони мають бути розподілені. Окрім приватної власності та цінового механізму розв'язання економічних завдань, важливими принципами ринкової економіки є свобода підприємництва, особиста зацікавленість, конкуренція, суверенітет споживача, обмежена участь держави в економіці.
Основними ознаками ринкової економіки вільної конкуренції є такі:
– приватна власність на виробничі й трудові ресурси;
– необмежена кількість суб'єктів ринку, абсолютно вільний доступ на ринок і вихід з нього;
– вільна конкуренція;
– доступність всебічної інформації про ринок для кожного суб'єкта;
– свобода учасників господарської діяльності;
– самостійне встановлення цін на товари та послуги;
– стихійне ринкове регулювання економічних процесів;
– відсутність у кожного із суб'єктів ринкових відносин можливості безпосередньо впливати на рішення, які приймаються іншими суб'єктами.
Командно-адміністративна економіка
До ринкової економіки не завжди ставились позитивно. У XX ст. колективістські ідеї були втілені в житті. І цей грандіозний за своїми масштабами і наслідками проект став реальністю насамперед у колишньому Радянському Союзі. Тут уперше у світі була створена економічна система, яка відома, як командно-адміністративна. Процес її формування, розпочатий у 20-ті роки, закінчився у 30-ті роки XX сторіччя.
Адміністративно-командну (командно-адміністративну, командну, планову) - економічну систему називають таку форму товарного виробництва, що базується на державній власності на матеріальні ресурси і продукти, а координатором поведінки господарських суб'єктів щодо питань виробництва, розподілу та споживання продукції, є центральні державні планові органи.
Держава стає власником усіх матеріальних ресурсів - природних багатств, засобів транспорту і зв'язку, усієї банківської системи, усіх промислових і чи малої кількості сільськогосподарських підприємств, усіх закладів торгівлі, більшості житлового фонду у містах і т. п.
Командно-адміністративна економіка була створена свідомо, на основі марксистського вчення про "щасливе майбутнє". Вона породжена марксистською ідеологією та її цінностями.
Панівною силою в суспільному житті радянської країни була комуністична партія, яка називала себе авангардом робітничого класу, а згодом - усіх трудящих. Капіталістичну ринкову економіку комуністи вважали нестабільною, втіленням анархії і хаосу, такою, у якій нещадно експлуатують робітників, вилучаючи в них додаткову вартість, яка є їхньою неоплаченою працею. Тому капіталізм потрібно замінити іншим, справедливішим суспільним ладом. Історичну місію організувати маси на знищення капіталізму, який підточений суперечностями зсередини, і побудувати ліпший суспільний лад - покликана виконати компартія. Для цього насамперед треба було ліквідувати приватну власність-з чим компартія протягом короткого часу справилася "успішно" - замінити її державною, а ринковий механізм - централізованим плануванням.
Економіка радянського типу могла за короткий історичний час нагромаджувати великі ресурси, перерозподіляти їх у найбільш пріоритетні галузі, усунути безробіття, забезпечити освіту, медичне обслуговування населення.
Водночас радянська планова економіка була нежиттєздатною, що довели розвал Радянського Союзу та і всього "соцтабору".
Основні причини:
- нарощування виробництва будь-якою ціною вимагало все більших кількостей землі, праці, капіталу. Однак з часом цей спосіб збільшення виробництва вичерпав себе;
- постійно зростали витрати виробництва в базових галузях, особливо в енергетичній та видобувних галузях, внаслідок цього ціни на промислові продукти постійно зростали. Це підривало всю фінансову систему держави;
- централізація економічної і політичної влади породили бюрократизацію державного управління, корупцію, хабарництво; ^ неспроможність створити дієву систему стимулювання сільськогосподарського виробництва перетворило його на збиткову галузь. Згодом, із 70-х років СРСР став постійним великим імпортером зерна;
- у командній радянській економіці не вдалось знайти узагаль-нювальною продуктивного показника, яким би оцінювались діяльність підприємств;
- з ускладненням економічних взаємозв'язків в умовах Н777, ускладненням продукції тощо, координація господарських зв'язків за допомогою традиційних методів планування уже не спрацьовувала; ^ відсутність ефективних економічних стимулів до праці та ін.
Командно-адміністративна система розвалилася. Разом з нею розпалася й остання імперія на Землі - російська більшовицька імперія (СРСР).
Змішана економіка
Змішана економічна система притаманна сучасним економічно розвиненим країнам. їй властиві такі основні риси:
– високий рівень розвитку продуктивних сил з високорозвиненою ринковою інфраструктурою;
– широке різноманіття форм власності та господарювання за рівноправного становища всіх суб'єктів підприємницької діяльності;
– оптимальне поєднання механізмів ринкового саморегулювання з широким використанням державних методів регулювання економіки за їх органічного переплетення та доповнення один одного;
– орієнтація на посилення соціальної спрямованості розвитку економіки через збільшення витрат на освіту, охорону здоров'я, поліпшення захисту членів суспільства від загальних ризиків.
Система соціального захисту в цих країнах покликана забезпечити захист економічного та соціального існування окремих груп населення від загальних ризиків.
Типи змішаної економіки:
Американська модель є найчистішим різновидом вільного підприємництва, "індивідуалістичним" капіталізмом. Основу американської моделі становить система всілякого заохочення підприємництва, досягнення особистого успіху, збагачення найактивнішої частини населення. Групам населення з низькими доходами забезпечено прийнятний рівень життя завдяки частковим пільгам і допомогам.
Державне втручання в економіку неглибоке й охоплює визначення правил гри на ринку, підтримання стабільної кон'юнктури й економічної рівноваги та перерозподілу доходів через податковий механізм тощо.
Ця модель ринкової економіки високоефективна, якщо вона формується за таких умов. По-перше, населення зростає повільно, що дає змогу поступово і без обмежень нагромаджувати капітал, нарощувати промислове виробництво, підвищувати продуктивність праці у промисловості, а через запровадження нових технологій - і в сільському господарстві; населення може мігрувати із сільського господарства у промисловість. По-друге, країна досягає стадії масового споживання, коли найвищим пріоритетом стає задоволення індивідуальних потреб споживача, зокрема в товарах тривалого користування, предметах розкоші тощо. Це передбачає велику кількість підприємств, здатних задовольняти різні смаки й запити.
Японська модель є різновидом узгодженого вільного підприємництва. Ще інакше її називають "комуттарним" капіталізмом, або державно-керованим капіталізмом, її характеризує істотне втручання держави в господарське життя, щоб створити таке макроекономічне середовище, в якому прогресивні галузі зростають найшвидше. Розвиток економіки підпорядкований загальним національним завданням. Розв'язанням соціальних завдань здебільшого займаються корпорації, а не держава. Цій моделі притаманне певне відставання темпів зростання зарплатні порівняно зі зростанням продуктивності праці. Завдяки цьому досягають зниження витрат виробництва і підвищення конкурентоспроможності продукції на світових ринках. Спеціальних перешкод, що стримують майнове розшарування населення, немає, проте розрив у рівнях доходів між 10% найбагатшого населення і 10% найбіднішого помітно менший, ніж в інших країнах.
Така модель ринкової економіки можлива лише за винятково високого розвитку національної свідомості, пріоритету інтересів нації над інтересами конкретної людини, готовності населення йти на певні матеріальні жертви задля процвітання країни. Це є наслідком своєрідного культурно-історичного розвитку, де держава традиційно відіграє важливу роль в економічному розвиткові.
У цій моделі законодавча і виконавча влади чітко не розмежовані, не протистоять одна одній, а отже, законодавство й управління ліпше узгоджені. Схема консультацій різних сил, зокрема узгодження інтересів уряду, бізнесу і праці, добре відпрацьована, і її чітко дотримуються. У країні є компетентна, віддана національній справі керівна еліта.
Шведська модель - це своєрідне поєднання ринкової економіки і соціалістичної ідеології, її часто називають розподільним соціалізмом. Головний принцип цієї моделі полягає в розмежуванні двох економічних функцій: створення багатства і його розподілу. Першу функцію виконує в конкурентній ринковій економіці приватний сектор, другу - уряд, який намагається усунути, на його погляд, несправедливість через перерозподіл доходів. У Швеції одержавлено лише 5% засобів виробництва, однак частка державних видатків у 90-х роках становила майже 70% валового внутрішнього продукту. Понад половину цих видатків спрямовують на соціальні потреби -забезпечення доступності освіти, охорону здоров'я, щедре страхування на випадок безробіття та пенсії у старості. Зрозуміло, що це можливе лише в умовах високих ставок оподаткування.
Однак шведську громадськість непокоять високі податки і громіздкий бюрократичний апарат, що збільшує накладні витрати і знижує конкурентоспроможність На світових ринках. Чимало фахівців уважає, що зрівнювання матеріального становища людей через перерозподіл доходів уповільнило економічний розвиток цієї країни. Це ставить перед цією моделлю ринкової економіки головне запитання: чи можливий сталий прогрес економіки в умовах руху суспільства до соціальної та економічної рівності? Прийнятність розподільного соціалізму для інших націй залежить від їхньої здатності розв'язати це питання.
Розглянуті моделі ринкової економіки стосуються, однак, лише економічно розвинутої частини сучасного світу. А це тільки близько двадцяти найрозвиненіших країн. Тут проживає менше ніж 20% населення планети і виробляється понад 80% ВНП, а середній ВНП на душу населення ще на початку 90-х років XX сторіччя сягав майже 20 тис. доларів. США тоді мали найбільший ВВП у світі (5,6 трлн. дол.), а Швейцарія - найвищий ВНП надушу населення - 33,5 тис. дол. (1991).
Однак більшість населення світу проживає здебільшого не в багатих країнах. Понад половина людства проживає в найбідніших країнах, де щорічний дохід на душу населення менший, ніж 500 дол., а ВНП - лише 6% від сумарного ВНП групи найбагатших країн (дорівнює ВНП Великої Британії). Економічну систему багатьох цих країн можна визначити як традиційну, у якій економічне життя часто ще регульоване традиціями і звичаями, які передаються з покоління в покоління.
У сучасному світі економіки багато країн є перехідними від однієї економічної системи до іншої. Українська економіка сьогодні переходить від командних до ринкових відносин.
