Колонат– форма сільськогосподарських відносин в Римській імперії ІІІ-V ст.Сутність колонату полягала в подрібненні латифундій на невеличкі ділянки-парцели, які передавались в оренду колонам та рабам.У I – II ст. н. е. у Римській імперії поширились такі форми оренди, як:
· довгострокова, вічна, що припускає сплату податку з власності;
· дрібна, яка є вже елементом феодалізації, прекарій і колонат (наділення рабів дрібною власністю).
Рабів наділяли ділянками землі, вони мали худобу, майно, тобто пекулії у тимчасове користування, їм дозволяли мати сім’ю. У господарстві почали використовувати мінеральні добрива, галльську жатку, колісний плуг, виводити нові сорти зернових культур. Криза рабовласництва привела до появи колонату. Колон – це орендар земельної ділянки у Римській імперії; раб-відпущеник, якому надавалася ділянка землі – парцела; частину виробленого продукту він віддавав власнику землі. Система колонату створювалась з метою зростання продуктивності праці у сільському господарстві.У III – IV ст. н. е. у період пізньої імперії проводилась політика закріпачення колонів. Їх права було обмежено прийняттям закону "Едикт про біглих колонів" (332 р.), який забороняв переходити з одного господарства в інше.
