Справжню велич Риму забезпечила династія Антонінів. Першим її імператором став найстарший із сенаторів – Марк Кокцей Нерва (96 р. н.е.-98р.н.е.). Невдовзі Нерва передав владу Марку Ульліцію Траяну (98 рр. н.е.-117 р.н.е.). Римські воїни захоплювалися цим талановитим полководцем. Він розширив територію Римської імперії до небувалих розмірів. Протягом 101-107 рр. після тривалих війн Траян приєднав Дакію (територія Румунії). У 106 р. він підкорив Аравію. У 114-117 рр. приєднав Вірменію та Дворіччя. Здавалося, перемогам не буде кінця, але під час придушення повстання в Іудеї імператор помер.Його родич Публій Емілій Адріан (117 рр.-138р.н.е.), ставши імператором, намагався захистити завойоване попередниками. У Британії він збудував фортеці, сторожові вежі, що поєднувалися валами, довжина яких становила 128 км. Але втримувати величезні завойовані території було все важче. Напади сусідніх народів, яких римляни вважали варварами, повстання в провінціях руйнували імперію.Антонін Пій римський імператор (138–161) Прізвисько Пій, тобто Благочестивий, одержав за відсутність явних пороків під час правління. Належав до стародавнього роду з Ланувії, був сенатором столиці. Сучасниками вважався справедливим володарем з доброю вдачею. В продовження всіх двадцяти років свого управління, протягом якого він з великою пишністю відсвяткував дев'ятисотий ювілейний рік міста Риму, вів оборонну політику розвитку. Продовжував політику Адріана, уникав воєн і для укріплення кордонів, зводив оборонні споруди, найвідоміша з яких вал Антоніна, або стіна Антонія. Його дочка вийшла заміж за Марка Аврелія Антонія. Не маючи спадкоємця по чоловічій лінії, передав владу своєму зятеві.Найбільш успішним у боротьбі з повстанцями і варварами був видатний державний діяч і філософ Марк Аврелій (161-180 рр.), який став імператором у 161 р. Йому вдалося придушити повстання у Вірменії, Дворіччі, Дакії. Але зробити більше для імперії він не встиг. У 180 р. під час походу проти германських племен він помер від чуми. За іншою версією – був убитий за наказом сина.Син Марка Аврелія – Коммод Люцій (180-192 рр.) не був гідним батькових звершень. Це перший імператор, який брав участь у гладіаторських боях. Він наказав стратити найвидатніших сенаторів, друзів свого батька. За правління Коммода традиції громадського і державного життя були знехтувані. Всупереч уявленням римлян, що тільки громадяни могли керувати державою, за примхою імператора колишні раби ставали сенаторами. Усе це викликало ненависть римлян, і внаслідок змови імператора було вбито.
