Марк Лівій Друз Молодший (124 до н. е. —91 до н. е.) — політичний діяч Римської республіки.Походив з плебейського роду Лівієв. Син Гая Лівія Друза, консула 147 року до н.е. У 122 році до н.е. обирається народним трибуном на цій посаді захищав інтереси сенату, був політичним противником реформ Гая Гракха. Щоб перетягнути на бік сенату прихильників народного трибуна Гракха, Друз запропонував низку ще радикальніших, та популістських законопроектів стосовно заборони тілесних покарань для латинських громадян навіть під час військової служби, звільнення одержувачів земельних наділів від усіх податків, заснування 12-ти нових колоній. Завдяки успіху своєї політики отримав прізвисько «заступника сенату».У 115 році до н.е. стає претором, а у 112 році до н.е. обирається консулом (разом з Луцієм Кальпурнієм Пізоном Цезоніном). У 111—110 роках займав посаду проконсула Македонії, де успішно воював з племенем скордисків, спочатку відбивши їх напади, а потім вдерся на їх території й змусив відійти з Фракії за Дунай. За це Друз отримав тріумф.У 109 році до н.е. обирається цензором (разом з Марком Емілієм Скавром). Незабаром у 108 році до н.е. помирає.
Союзницька війна, або Марсійська війна (через активну участь у ній племен марсів) 91—87 до н. е., основні військові дії відбувалися в 90—89 до н. е. — повстання італійських союзників Рима: самнітів, марсів і більшості войовничих народів центральної та південної Італії.Війна розпочалася, коли Рим відмовився поширити права римського громадянства на союзників, як пропонував трибун Марк Лівій Друз. Союзники були добре організовані і озброєні, створили політичну федерацію «Італія» зі столицею в центральній Італії, в містах Корфіній та Бовіанум, де перебували владні органи, так що спочатку римляни не могли одержати над ними верх за допомогою сили. На чолі союзу стояла Рада п'ятисот, союзники навіть карбували власну монету із зображенням бика, що долає римську вовчицю.Згодом, щоб запобігти розростання повстання, римляни запропонували права громадянства всім, хто ще не взявся за зброю, і навіть тим, хто припинить боротьбу. Нарешті, коли повстання було жорстоко придушені, що вимагало напруження всіх сил Риму та участі найкращих полководців, у тому числі Марія і Сулли, громадянство було дано всім, хто протягом 60 днів виявить бажання його отримати. Таким чином, переможені домоглися від переможців виконання своїх вимог, завдяки чому була ліквідована небезпека відновлення війни.
