Самнітські війни-У 354 р. до н. е. Самніти укладають з Римом союз проти кельтів та інших сусідніх племен. Однак декілька років по тому стався конфлікт між ними на ґрунті іншого союзу, який уклали самніти з сідіцинами. Рим відреагував іншим союзом на цей, уклавши договір із Капуа.
1 самнітська війна---Після цього у 343 р. до н. е. ситуація загострилася так, що Рим почав війну з самнітами. Скориставшись ситуацією, Рим встановив своє панування над усім Лаціем — центральною частиною півострова, розпустивши при цьому Латинський союз, який свого часу нав'язував йому свою політику. Однак у 341 році було укладено мир, в якому створено союз Риму, самнітів, сідіцинів та Капуа.
2 самнітська війна---Другій самнітській війні передував ряд союзів, які уклали сторони. Однак у 326 р. до н. е. самніти напали на Неаполь, якому Рим прийшов на допомогу. Тобто у 326 р. до н. е. Рим почав нову військову кампанію. Друга самнітська війна тривала у дві фази — перша — 326 — 321 р. до н. е., друга 310 до 304 р. до н. е. Після другої війни самніти визнали панування Риму над Кампанією.
3 самнітська війна---Щоби повернути владу, втрачену у попередніх війнах, самніти укладають ряд союзів із умбрами, сабінами, лукарнами та кельтами. Слідує третя самнітська війна, яка завершилася у 290 р. до н. е. Опір самнітів було зламано, а їхні землі відійшли до Риму. Залишалося підкорити південь півострова, який контролювався містом-державою Таренто і сусідніми містами-васалами. Їх боротьбу з Римом очолював Пірр, цар Епіра (його ім'я залишилося в історії в вислові «піррова перемога»). Об'єднані війська тарентійців, зі знаменитими бойовими слонами Пірра в авангарді, висунулися назустріч римлянам і навіть здобули кілька перемог, але в 271 р. до н. е. були розгромлені. З перемогою над тарентійцями Рим значно розширив власні території, перетворившись на могутню середземноморську державу.
У сучасних дослідженнях підпорядковують наступні конфлікти проти кельтів та етрусків (285 до 280 до н. е.) і Піррову війну 282 до 272 до н. е.) також до самнітських воєн, оскільки в них брали участь поряд з іншими племенами і самніти.
Війна Риму з Тарентом та Пірром(280–275 до н. е.)---Серія військових конфліктів за участю грецьких держав (Епір, Македонія і міста-держави Великої Греції), римлян, італійських народів (насамперед самнітів та етрусків), і карфагенян у складі різних політичних спілок.Піррова війна почалася як незначний конфлікт між Римом і містом Тарент через порушення військово-морського договору одним з римських консулів. Тарент, у свою чергу, надав допомогу грецькому правителю Пірру Епірському в його конфлікті з Керкірою, і попросив військової допомоги з Епіра. Пірр виконав своє зобов'язання перед Тарентом і приєднався до складного ряду конфліктів, які залучають Тарент, Фурії (та інші міста Великої Греції), римлян, самнитів та етрусків. Щоб ускладнити історичний аналіз конфлікту, Пірр також втягнув себе у внутрішні політичні конфлікти Сицилії та сицилійську боротьбу проти карфагенського панування.
Передумови війни:Близько 280 року до н. е. нижня Італія була заселена численними грецькими містами та селами і входила у сферу інтересів греків. Рим у той час закріпивши своє панування у середні Італії хотів його простягти також і дальше прийшовши на допомогу своїм поселенням у нижню Італію зашкодивши таким чином інтересам Таренту. У 282 році до н. е. Тарент напав на кораблі Риму у своїй гавані, що стало причиною війни. Тарент також закликав на допомогу Пірра Епірського, який звичайно використав нагоду розширити свої володіння. Він висадився із своїми 20000 солдатами, 3000 вершниками та 25 бойовими слонами і прийняв на себе командування армією.
Гераклея:У 280 до н. е. Пірр висадився в Італії з 23-тисячною армією, включаючи в рахунок бойових слонів. 50-тисячна римську армію на чолі з Валерієм Публієм Левінієм послали в Луканію, де і сталося перша битва при Гераклеї. Під час цього бою поранений слон зробив паніку серед інших тварин, таким чином руйнуючи повну перемогу. Списки убитих, поранених і зниклих без вісти відрізняються, в межах від 7 000 — 15 000 у римлян і 4 000 — 13 000 у греків. Ця битва, як виявилося, була критичною в показі стабільності Римської республіки. Пірр очікував що повсталі італійські племена, приєднується до нього. Однак римляни стабілізували область, і лише декілька італійців фактично приєдналися до греків.
Аускулум:У 279 р до н. е. відбулася знову битва між Публієм Левінієм (40000-не військо)та Пірром (25000-не військо та бойові слони). Римляни програли знову і втратили бл. 6000 в той час Піррові втрати бл. 3500. Одночасно Римська держава виявилася стабільною і Пірр не отримав підтримки серед місцевого населення. Послані Пірром умови про мир було відкинуто римським сенатом. Одночасно Рим вступив у військовий союз з Карфагеном і очікував від нього допомоги.
Сицилія:З 278 пр 275 р до н. е. захопив Пірр майже всю Сицилію від Карфагену, однак не зміг встановити тут своє панування, бо грецькі міста провели за його спиною сепаратні переговори з Карфагеном. Він повертається у 275 році назад до Італії.
Беневентум:275 р до н. е. відбулася остання битва між Пірром Епірським та військами Римської імперії під керуванням Маніуса Куріуса Дентата. Ослабленому боями в Сицилії Пірру не вдалося виграти битву. Він повертається із своєю армією в Епір. В той час римляни перемагають самнітів і у наступні три роки захоплюють Тарент та решту Великої Греції.
У 265 р. до н.е. Рим захопив етруське місто Вольсінії, завершивши об'єднання земель Італії під своєю владою.
