Боротьба патриціїв і плебеїв(питання про походження патриціїв та плебеїв,причини та хід боротьби до нашестя галлів у 390 р до н.е.) -Напружена соціальна боротьба між станами римського суспільства, такими як плебеї та патриції, стала рушійною силою, яка визначила напрям розвитку держави протягом VI-IV с. до н.е. Фактично, це була боротьба між станами, яка велася за задоволення таких вимог плебеїв:
1) надання плебеям рівних із патриціями політичних прав;
2) здійснення переділу землі з метою забезпечення землею всіх громадян;
3) скасування боргової кабали громадян.
Увесь період боротьби між станами розподіляється на три етапи.
I. Середина VI ст. - 494 р. до н.е. (від реформи Сервія Туллія до встановлення трибунату).
II. 494 - 444 pp. до н.е. (від встановлення трибунату до ухвалення законів Канулея).
НІ. 385 - 282 pp. до н.е. (від законів Манлія та Ліцинія-Секстія до."плебісциту" Гортензія).
Перший відкритий спалах станової боротьби відносять до 494 р. до н.е.(перша плебейська сецесія), коли під час воєнної мобілізації плебеї відмовилися служити у війську, а подалися на священну гору поза містом з метою заснувати там свою державу. Оскільки рядовий склад римської армії на той час складався виключно з плебеїв, римська держава фактично опинилася без армії. Тоді вперше й було проголошено конкретні вимоги плебеїв до патриціїв. Патриції були змушені піти на поступки. З метою хоча б часткового зрівняння у правах плебеїв та патриціїв було запроваджено посаду народних трибунів, яку могли посідати лише плебеї, та які могли накладати "вето" (заборону) на будь-яке рішення сенату чи магістратів, якщо трибуни вважали, що це рішення утискає інтереси плебеїв. З часом це право перетворилося на значну політичну владу.Запровадження посади народних трибунів стало великою політичною перемогою плебеїв.У 486 р. до н.е. Спурій Кассій запропонував законопроект, який пропонував розподілити між плебеями територію завойованих земель. За спробу провести цей аграрний законопроект Спурія Кас-сія було звинувачено у домаганні царської влади та страчено. Від того часу аграрне питання в Римі значно загострилося. Воно вимагало остаточного вирішення і тому в 454 р. до н.е. за пропозицією Іцілія між плебеями було розподілено землі на Авентинському пагорбі.У 451 р. до н.е. в Римі було створено комісію "децемвірів" (десяти мужів), яка мала створити писані закони римської держави. У результаті роботи цієї комісії було створено закони, накарбовані на 12 мідних дошках (закони 12 таблиць), які остаточно зафіксували перший зразок римського права. Було покладено край свавіллю патриціїв, які до цього тлумачили звичаї предків на власний розсуд.У 449 р. до н.е. було ухвалено закон про право засудженого до страти звертатися за помилуванням до народних зборів (так зване "право провокації").У 444 р. до н.е. сенат ухвалює закон Канулея, який дозволяв міжстанові шлюби (до того часу заборонені). Зрештою це привело до формування в суспільстві особливого стану плебейсько-патриціанської знаті - нобілітету.
Завершення боротьби патриціїв і плебеїв(після 390р.до н.е.).Підсумки боротьби між патриціями та плебеями у Римі.
У 375р до н.е. запроваджено 3 законопроекти (Закони: Про Борги,Про земельне обмеження,Про ліквідацію інституту воєнних трибунів).
367 р. до н.е.(плебеїв допускають до посади консулів) було запропоновано закон двох народних трибунів: Гая Ліцинія Столона та Луція Секстія Латерана (закон Ліцинія-Секстія), який значною мірою залагоджував земельне питання та скасування боргової кабали. Згідно з ним:
1) кожна родина могла володіти не більш ніж 500 югерами землі (125га);
2) боржникам дозволялося виплачувати борг у три прийоми. Причому ті, хто сплатив відсотків на суму, яка вже перевищила суму боргу, взагалі звільнялися від сплати;
3) серед двох консулів, що обиралися щорічно, один мав походити з плебеїв. Цим законопроектом завдавалося чутливого удару по соціальним та політичним перевагам аристократії. Тому не дивно, що патриції протягом 11 років опиралися його ухваленню. Проте цей законопроект урешті-решт було проведено через Сенат.
У 337 р. до н.е. плебеї допускались до претури.
У 326 р. до н.е. згідно із законом Гапілія було скасовано боргову кабалу для римських громадян. Відтоді громадяни відповідали за несплату боргів своїм майном, а не власною особою. Щоправда, цей закон мав чинність лише на території Італії, у провінціях він не діяв.
Остаточно боротьба між плебеями та патриціями завершилася у 287 р. до н.е., коли за законом Гортензія рішення плебісциту набували чинності без затвердження їх Сенатом.
Протягом двох століть римське суспільство рухалося до вирішення проблеми суперечностей між станами. Унаслідок завершення цієї боротьби обидва стани зрівнялися в правах та об´єдналися в єдине суспільство. Римський народ став більш згуртованим та єдиним. Це відіграло вирішальну роль двадцять років згодом, коли римська держава вступила у смугу Пунічних війн.
