пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Початок об'єднання Італії під владою Риму(боротьба з етрусками,взаємини з латинами,війни з еквами та вольсками,нашестя галлів та військова реформа Камілла,наростання римської військової ініціативи у IV ст.до н.е.)

Рим від самого заснування вів постійні війни за нові землі. Потреба в них зумовлювалася тим, що землю розподіляли між воїнами. А оскільки воїнами були всі громадяни (чоловіки), то землі завжди не вистачало.Понад 200 років Рим воював із сусідніми племенами, що населяли Апеннінський півострів, поки не об'єднав їх під своєю владою.

Боротьба з етрусками---Рівночасно велася боротьба з етрусками. І тут зустрічаємо різні перекази — про Горація Кокла, що під стрілами ворогів запалив міст на Тібрі; про Муція Сцеволу, який намагався вбити етруського короля Порсенну й перед очима ворога показати таку хоробрість, що дозволив собі спалити руку; про дівчину Клелію, що з товаришками втекла з етруської неволі, але за намовою громадян знову повернулася в полон.Римлянам спочатку не велося в боротьбі з могутньою Етрурією, що намагалася наново взяти Лаціум під свою владу. Але пізніше етруски ослабли у боротьбі з сиракузан-цями й галлами, й тільки тоді Рим осягнув перемогу над ними. Найважливішою подією було опанування пограничною етруською твердинею В є ї близько 396 р. Римський переказ приписує це діло героєві Маркові Фурієві Каміллеві. По погромі Веїв інші етруські міста склали договори з Римом, щоб забезпечити себе перед наїздом; у такий спосіб значення Риму ставало все більшим.

Взаємини з латинами-----Латинські війни — серія збройних конфліктів Римської республіки та Союзу латинських міст. Конфлікти завершились на користь Рима та сприяли розповсюдженню його впливу на весь Апеннінський півострів. Цим було закладено фундамент на утворення Римської імперії.

1 латинська війна--Союз латинських міст заснований у 6 ст до н. е. включав у себе біля 30 міст, сіл та племен на Апеннінському півострові. У 498 р. до н. е. напруження у домінуванні в союзі досягли критичної точки і вилились у військовий конфлікт. Очевидно йшлося про ведучу роль Риму у союзі. Неоднозначну роль у розпалюванні конфлікту зіграв також і останній цар Риму — Луцій Тарквіній Гордий, якого вигнали перед тим з Рима. Вирішальною була битва Регільському озері, що датується 509, 496 або 493 роками до н. е. Римляни перемогли спільні війська Лавініума та Тускулума й уклали у 498 р. до н. е. з ними мирний договір, що врегульовував питання спільної оборони та розподілу військової здобичі.Три наступні роки не було потім ні міцного миру, ні війни. Близько 495 до н. е. Вольскі, готуючись до війни з римлянами, направили в Лацій послів з ​​пропозицією укласти союз проти Рима, проте латиняни видали послів Риму, за що з ними було укладено новий договір, а 6 000 полонених були повернуті назад. У подяку Риму латиняни послали Юпітеру Капітолійському золотий вінець.

 

2 латинська війна--за період після Першої Латинської війни Рим стає ведучою силою у Союзі латинських міст. З 343 р. до н. е. тривали Самнітські війни. Общини Латинського союзу вимагали рівніших прав та незалежності від Рима. У 340 році делегація послів від інших міст у Римі вимагає створення з ним спільної рівноправної держави. Оскільки римляни відкинули цю пропозицію, дійшло до війни.Рим швидко закінчує війну з самнітами та об'єднується з ними. У битві біля Везувіюу 339 році латинські війська було розбито. Рік по тому у наступній битві при Тріфані (338 р. до н. е.) Римляни знову розбивають війська Союзу латинських міст. Після наступного наступу римських військ окремі латинські міста було захоплено та перетворено у Муніціпії чи частково колонізовано. З захопленої території (бл. 6000 м²) утворено провінцію Лаціо.

Рим віддавна належав до союзу латинських міст. Спочатку був членом союзу, пізніше почав боротьбу з головним містом — Альба Лонга, знищив її й сам взяв провід у свої руки. Але латинські міста піддавалися йому неохоче, так що зброєю мусив їх примушувати до союзу з ним. Нарешті в 493 р. прийшло до миру й обидві сторони підписали такий договір: «Між римлянами та всіма латинськими містами має настати мир, доки земля й небо існують. Не будуть [ні] воювати одне з одним, ані наводити звідкись ворогів, але противно — приходитимуть одне одному на допомогу з усіма своїми силами, а здобиччю із спільної війни поділяться порівну. Суди у справах приватних умов мають відбуватися впродовж 10 днів у місяці. До цього договору не вільно нічого додавати, ані нічого пропускати, коли на це згодяться римляни і всі латиняни».

Нашестя галлів-----але зріст Риму перепинила несподівана катастрофа — набіг галлів. Галли, або кельти, належали до індоєвропейської групи народів і замешкували спочатку країни на північ від Альп. Пізніше перейшли альпійські провали і спинилися на низині над рікою ІІад. Вони вели ще напівкочове життя, залюбки годували свиней у дубових лісах, а управу ріллі уважали за заняття, не гідне свобідної людини. Галли були завзятими вояками. Озброєні мечами й списами, вони охоче кидалися до бою, із криком зустрічали ворога й, незважаючи на ніяку небезпеку, боролися до кінця. Войовничі ватаги галлів легко перемогли етрусків, а потім напали на Лаціум. Римське ополчення пробувало стримати наїзників над річкою Аллією в 390 p., але галли погромили римлян, напали на сам Рим, здобули слабі укріплення, спалили й пограбували місто і з великою здобиччю відійшли на північ.Зруйнований Рим втратив значення серед сусідніх племен і поволі мусив його здобувати назад. Наново треба було вести війну з вольсками та етрусками. Що більше — латиняни почали змагати до самостійності. В 358 р. Римові ледве вдалося поновити з ними союз. Але, відчуваючи непевність того об'єднання, римляни почали шукати підмоги в дальших народів.

Військова реформа Камілли----у другій половині IV ст. до н. е. політичні перемоги плебеїв призвели до значного розширення контингентів, з яких комплектувалася армія. Військова реформа стала неминучою. Такий реформою стала реформа Камілла. Воїнам було встановлено платню, в рахунок якої видавалося обмундирування, озброєння та продовольство. Це урівнювало становище заможних і незаможних воїнів, що послужило поштовхом для введення одноманітного озброєння. Одноманітне озброєння, у свою чергу, дало можливість реорганізувати легіон, зробивши його більш однорідним і функціональним. З'явилася нова основна армійська організаційно-тактична одиниця — маніпула (від лат. Manipulus — «жменя»). Кожен легіон був розділений на 10 маніпул, маніпула складалася з 120 тяжкоозброєних легіонерів і ділилася на дві центурії. Центуріон першої центурії був одночасно і командиром маніпули. Тактична побудова шеренг в маніпулі за трьома рядами — гастати, принципи, тріарії — залишалась, однак тепер легіон став більш маневреним в бою і міг дробитися по фронту, зберігаючи при цьому лад. Легіон був вищою, а маніпула — нижчою тактичною одиницею. Таким чином, структура римської армії залишалося заснованою на спільному організаційно-тактичному діленні.Вся римська армія складалася в цей період з двох вищезазначених консульських армій по два легіони кожна. Іноді армії об'єднувалися. Тоді протягом одного дня один із консулів командував усіма чотирма легіонами, а наступного дня — інший.Посилювалася римська армія так званими «союзниками» — військами підкорених італіків, що не мали римського громадянства. Союзники зобов'язані були виставляти допоміжну збройну силу. Зазвичай на один римський легіон союзники виставляли 5000 чоловік піхоти і 900 вершників, які утримувалися за свій рахунок. Союзницькі війська шикувалися на флангах римських легіонів підрозділами по 500 осіб, такі підрозділи отримали назву «когорта» (від лат. Cohors — «свита»). Підпорядковувалися когорти римському вищому командуванню, склад молодших командирів визначали самі союзники.

 

 


17.06.2015; 19:54
хиты: 148
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь