Найдавніші культури-населення Апеннінського півострова в давнину. В різних частинах Апеннінського півострова виявлено сліди палеоліту: в Південній Італії в гроті Романелли знайдений набір знарядь з каменю - сокири, крем'яні наконечники стріл, скребла; в Лація - кам'яні скребла і леза, а також череп неандертальського типу; в горах Лігурії - печери з живописом давньокам'яного століття. Основним заняттям людини в той час були збиральництво, мисливство і рибальство.Повсюдно в Італії та на островах збереглися пам'ятники неоліту, свідчать про те, що люди з плином часу покинули печери і перейшли до життя в хатинах і до заняття скотарством.з IІІ тисячоліття до н. е. в Італії відома мідь, яка застосовувалася поряд з каменем. Цей період халколіту, або енеоліту, характеризується значним розвитком скотарства і зв'язками з центрами Егейської Греції і з Іспанією.У II тисячолітті до н. е. в Італії почалося розповсюдження бронзи. На півночі бронзові предмети знаходять у залишках оточених частоколами поселень, так званих террамар. Мешканці цих поселень жили в хатинах, іноді поставлених на палях у заплавах річок та озер. На місці цих поселень збереглися пагорби з залишками їжі, начиння і знарядь праці.Жителі террамар користувалися бронзовими сокирами, шильями й списами, розводили рогату худобу і свиней. Знахідки зерен пшениці і бобів, а зображення плуга, виявлені на альпійських скелях, свідчать про виникнення землеробства тут.Для культури террамар характерний поховальний обряд спалення. Попіл померлих ховали у глиняних урнах. Некрополі знаходилися поряд з поселеннями. Поховання одноманітні, з бідним заупокійним інвентарем, що відповідає майновому і соціальному рівності епохи родового ладу.В Середній і Південній Італії одночасно з культурою террамар розвинулася інша культура бронзового століття - так звана Апеннинская, тісно пов'язана з Эгеидой. Вплив егейського світу простежується у Лація, де виявлені осушувальні споруди і циклопічні споруди, та в інших районах, багатих залишками розписної кераміки, подібної мікенської. У носіїв Апеннинской культури переважав обряд трупоположения.З кінця II - початку I тисячоліття до н.е. Італія вступає в залізний вік. Раніше всього були відкриті могильники цієї епохи (в середині XIX ст.) біля містечка Вілланова поблизу Болоньї, звідки культура раннього заліза в Італії отримала назву - культури Вілланови. Для неї характерні похоронні урни біконічної форми і у вигляді хатин, бронзова начиння і прикраси, залізні знаряддя праці та зброя, залишки кінської збруї. Аналогічні пам'ятки знайдені в багатьох частинах Італії та на островах. Виявлені вони і в Лація - в некрополях в районі Альбанских гір і на місці Риму. На північно-заході Італії різновидом культури заліза є так звана культура Голасекки; на північному сході, в області венетів, - культура Есте (суч. Атесте); на півдні, в Бруттии, - культура Торре Галлі. Незважаючи на поширення заліза по всьому Апеннінскому півострові на початку I тисячоліття до н. е., інтенсивність його застосування в різних районах Італії була різною.Відомо, що найдавнішим населенням Апеннінського півострова були лігури, або лигии, що займали колись територію Південної Франції і Піренейського' півострова.У всякому разі вважають, що культура неоліту в Італії була створена лигурами. В епоху заліза їх відтіснили інші племена в північно-західну частину Італії, де вони зберегли свою самобутність і примітивні форми життя до I ст. до н. е.Основну масу населення Італії в I тисячолітті до н. е. складали різні племена, що говорили на індоєвропейських мовах. Серед них можна виділити групу італіків, распадавшуюся на дві підгрупи: латино-сикульскую і умбрії-сабелльскую. БІЛЬШІСТЬ сучасних істориків бачать в италиках прийшлий народ. Однак про шляхи і часу їх проникнення в Італію єдиної думки немає.
Етногенез- до виникнення Риму на території Апеннінського півострова проживали різні італійські племена. Серед них за рівнем розвитку культури виділялися етруски, які мешкали в районі між річками Арно і Тібр (цей район отримав назву Етрурія). У 8-7 ст. до н.е. перші грецькі колоністи оселилися на півдні Апеннінського півострова та в Сицилії. Всі ці народи були скорені Римською державою, а після його краху відбулися вторгнення спочатку німецьких племен остготів та лангобардів і деяких слов'янських племен в північну частину нинішньої Італії, а потім сарацинів і норманнів - в південну частину і до Сіцілії. Прибульці мало вплинули на фізичний тип італійців. Більшість італійців, що мешкають на Апеннінському півострові, особливо в його південних районах, схожі з іншими жителями Середземноморського регіону.У італійців сильно виражено відчуття прихильності до свого району, з його народними костюмами, культурними особливостями і кулінарними перевагами. В Італії існує набагато більше місцевих діалектів, ніж в іншій європейській країні.
