Класична Греція — період в історії Греції, що охоплює 5—4 століття до нашої ери, доба найвищого розквіту полісного ладу.Архітектура,Містобудування-В період класики отримала розвиток регулярна система планування міст (архітектор Гіпподам), вищої гармонійності і тектонічної врівноваженості досягла ордерна система архітектури (архітектори Іктін, Каллікрат). Особливе місце в архітектурі доби класики посідає комплекс споруд Афінського акрополя (храм Ніки Аптерос, головний храм Афін — Парфенон, Пінакотека, Пропілеї, Ерехтейон), Храм Зевса Олімпійського в Афінах.Фурії, перша робота Іпподама як метра, за свідченням Діодора, були невеликим містом. Однак тут майстер продемонстрував повністю самостійне рішення, розділивши поселення поздовжними і поперечними вулицями на 12 кварталів, що забезпечувало комфорт мешканців. Набагато складнішим завданням була забудова Пірея на високому морському березі. Іпподаму довелося розділити місто на чотири зони: портову, адміністративну, приватну і військову, в кожній застосувавши регулярне планування. У подяку одну з центральних площ міста назвали на честь Іпподама.Працював в Афінах.Каллікрат-Брав участь у створенні, так званих, довгих стін (457—445 до н. е.), у зміцненні східної частини стін Афінського акрополя. Спільно з Іктіном побудував Парфенон (447—438 до н. е.) та маленький іонічний храм Ніки Аптерос (спроектований 449 до н. е., завершене будівництво — 420 до н. е.) на Акрополі.Скульптура-Скульпторами-класиками були створені образи досконалих людей в єдності їх духовної і фізичної краси (скульптори Мирон, Поліклет із Аргоса, Алкамен, Фідій, Каллімах, Скопас, Праксітель, а також Лісіпп, творчість якого пов'язана і з наступним історичним етапом). Значну кількість пам'яток давньогрецького мистецтва знайдено на території сучасної України, колишніх античних держав Північного Причорномор'я.Серед робіт Фідія, відомих тільки за описами античних авторів та копіями, найбільш уславленою була колосальна бронзова статуя Афіни Промахос (грец. Πρόμαχος — Передової Воїтельниці), встановлена близько 460 до н. е. на афінському Акрополі в пам'ять про перемогу над персами — та двох грандіозних статуй, виконаних у техніці хрисоелефантійної скульптури: Зевса Олімпійського в храмі Зевса в Олімпії (одне з «семи чудес світу») і Афіни Парфенос (Діви) в храмі Парфенон в Афінах.Вазопис-Вазопис Стародавньої Греції включає в себе розпис посудин різних історичних періодів, починаючи від догрецької мінойської культури і до еллінізму, тобто, починаючи з 2500 р. до н. е. і включаючи останнє сторіччя, що передувало появі християнства.Червонофігурні вази вперше з'явилися близько 530 р. до н. е.. Вважається, що цю техніку вперше застосував вазописець Андокід. На відміну від чорнофігурного вазопису, чорним кольором стали фарбувати не силуети фігур, а навпаки тло, залишаючи фігури незафарбованими.Вазописці стали частіше використовувати підписи, хоча як і раніше на вазах переважають автографи гончарів.Вазопис на білому тлі для розпису ваз у цьому стилі як основу використовували білу фарбу, на яку наносилися чорні, червоні або багатобарвні фігури. Ця техніка вазопису переважно застосовувалася в розписі лекіфів, арібалів і алабастронів.Вази-гнафії,названі за місцем першого їх виявлення в Гнафії (Апулія), з'явилися в 370 - 360 роках до н. е.. Ці вази родом із нижньої Італії одержали широке поширення в грецьких метрополіях і за їх межами. У розписі гнафій по чорному лаковому фону використовувалися білий, жовтий, помаранчевий, червоний, коричневий, зелений та інші кольори. На вазах зустрічаються символи щастя, культові зображення і рослинні мотиви. З кінця IV століття до н. е. розпис у стилі гнафії стала виконуватися виключно білою фарбою.
