Розвиток суспільного життя давніх греків, в якому неабияку роль відігравав духовно-культурний пошук, зумовив загальний інтерес до вишукано сформульованої думки, добірного слова. Особливо це стосується колиски демократії — Афін, де буяло політичне життя й змагалися за прихильність демосу (народу) різні партії.Власне, старогрецька риторика виникла з практичної потреби життєустрою, в першу чергу — з потреби справедливого суду.Саме тому найбільш поширеним у Стародавній Греції було судове красномовство.Ісокра́т ( 436 до н. е. — 338 до н. е.) — давньогрецький філософ, логограф і риторик.Ісократ підкреслював великі потенційні можливості, що закладені в красномовстві.Ісократ належав до верхівки аристократичного суспільства, то за своїми політичними переконаннями наближався до прихильників монархіїї, відстоював ідеал панеллінізму, об'єднання великих держав у єдине ціле. Ісократа можна розглядати як ідеолога монархічного напряму в Афінах, який активно допоміг македонській експансії.Слід зазначити, що сам Ісократ не виголошував промови публічно, він навчав інших.Ісократ написав понад 60 промов (15 урочистих), з них до нас дійшло 21. Найвідоміша промова, яку він писав 10 років — це «Промова на всееллінських зборах» («Панегірик»), написана у 380 р. до н. е. для виступу на зборах перед Олімпійськими іграми. В ній Ісократ прославляв Афіни, доводив, що вони й надалі мають очолювати союз еллінських держав проти Персії. Ця ідея розвивалася в «Панафінейській промові», «Промові за мир», «Філіпп».Демосфе́н (384 — 322 до н. е.) — давньогрецький оратор, логограф, політичний.Під іменем Демосфена збереглася 61 політична і судова промова.Щоб позбутися від мимовільного посмикування плечей, він вішав над собою гострий спис, що заподіював йому біль при будь-якому необережному русі. Наполегливість та енергія перемогли. Демосфен переборов фізичні вади, довів ораторську техніку до досконалості, став найбільшим політичним оратором. Своїм прикладом він підтвердив найважливіший принцип: оратором може стати практично кожний, якщо не пошкодує для цього часу і праці. У своїх промовах Демосфен робив ставку на вплив публічного виступу на психіку людей, на їхню волю й емоції. Такому впливові сприяли відмінно поставлений голос Демосфена і ретельно пророблений ним текст промови з опорними і кодовими фразами. Кожна така фраза у сполученні з чудово відпрацьованою мімікою та жестикуляцією поетапно трансформувала психіку мас у потрібному ораторові напрямку так, що люди самі не помічали моменту, коли під впливом слова Демосфена переходили на його бік, навіть будучи споконвічно налаштованими проти ідей виступаючого.Найбільшим політичним оратором Давньої Греції був Демосфен. Як свідчать сучасники, першу промову Демосфена публіка зустріла градом глузувань: гаркавість і слабкий від природи голос оратора не імпонували темпераментним афінянам.Оратор і великий політичний діяч Демосфен у своїх промовах закликав афінян до енергійної політики, викриваючи бездіяльність і продажність афінських правителів, і намагався згуртувати грецькі поліси для спільної боротьби з ворогом. Його полум'яні промови були результатом великої праці, а ораторські прийоми будувалися на глибокому знанні психології слухачів. Демосфен гармонійно поєднав ораторську майстерність із пристрастю борця, переконаного в правоті своєї справи.Промови Есхіна відзначалися простотою мови, ясністю висловлювання, вишуканістю й дотепністю, проте були позбавлені глибини. Сучасники та нащадки високо цінували аттичний стиль Есхіна.У 348 році до н. е. після падіння Олінва у Халкидіці Есхін увійшов до посольства, спрямованого до держав Пелоппонеського півострова, щоб об'єднатися проти Філіппа II, царя Македонії. У 347 році до н. е. брав участь у посольстві до Македонії, під час якого царя останньої підкупив Есхіна. У 346 році до н. е. Есхін разом Філократом сприяв укладанню невигідного для Афін миру. За це Демосфен звинуватив Есхіна у державній зраді. З великими труднощами Есхіну вдалося виправдатися (промова «Про посольство»). Водночас Есхін зумів домогтися засудження Тімарха, друга Демосфена («Проти Тімарха»). У 343 році до н. е. Есхін вдруге виправдався від звинувачень Демосфена.З часом Есхін став одним з очільників промакедонської партії в Афінах. У 339 році до н. е. Есхін своєю промовою на раді амфіктіонів сприяв початку Четвертої священної війни. У 336 році до н. е. виступив із позовом проти Ктесіфонта 9союзника Демосфена) за надання останнього золотого вінка за заслуги перед вітчизною. Але тут Есхін зазнав невдачі.У 330 році до н. е. Есхін знову відновив справу про золотий вінок (промова «Проти Ктесіфонта»), але цього разу повністю програв її Демосфену. В результаті вимушений був сплатити штраф у 1 тисячу драхм та отримав заборону виступати на Народних зборах.Після цього перебрався на острів Родос, де відкрив риторську школу. З часом переїздить до Самосу, де помирає у 314 році до н. е.
