Платон ( 427 до н. е. — 347 або 348 до н. е.) — давньогрецький мислитель, поряд з Піфагором, Парменідом і Сократом основоположник європейської філософії; глава філософської школи, відомої як Академія Платона.Свої міркування про державу Платон у невідомій нам формі оприлюднив ще до 392 (коли були поставлені «Жінки в народних зборах» Арістофана, що містять пародію на проект платонівської держави). Писати він почав у поширеному на початку 390-х рр. жанрі судової промови. У центрі «Апології Сократа» (392) — першому закінченому тексті Платона що дійшов до нас — проблема несумісності індивідуальної чесноти й існуючого державного устрою.Пише у формі-діалогу.Перший такий діалог, що продовжив тему справедливості й держави,— «Протаґор»; тема політики об'єднана тут із темою виховання. Після цього Платон, завершивши «Бенкет», пише «Федона», починає роботу над «Державою», створює «Євтидема», «Харміда» і «Лисида». Всі ці діалоги розраховані на широке коло слухачів.Держава, або Політія вважається центральною працею Платона, в якій він розвиває терміни справедливості та ідей, останній на прикладі своєї концепції ідеальної держави.У діалозі “Політик” Платон виділив форми держави,засновані на законі. За його словами, монархія, аристократія і демократія спираються на закон, тоді як тиранія, олігархія і збочена демократія управляються всупереч існуючим в них законам і звичаям.Однак всі перераховані форми правління, як підкреслювалося в діалозі, є відступами від ідеальної, ”справжньої” держави, де політик одноосібно здійснює владу, ”керуючись знаннями”.«Закони» — останній діалог Платона. У «Законах» Платон зображує «другий по достоїнству» державний лад, наближаючи його до грецьких полісів. Вважається, що філософ переглянув свої вчення щодо держави, викладених раніше в діалозі «Держава».Платон докладно описує в діалозі організацію державної влади і закони найкращого ладу. Тут проводяться ідеї змішаної форми держави та поєднання моральних методів здійснення влади з правовими.Платон чітко продумав і письмово зафіксував два свої грандіозних проекти: ідеальний державний устрій і законодавство, якому «навряд чи коли-небудь випаде зручний випадок для здійснення» («Закони»).
Арістотель(384 до н. е., Стагіра — 322 до н. е., Халкіда) — давньогрецький вчений-енциклопедист, філософ і логік, засновник класичної (формальної) логіки.Його політичні твори:«Афінська Політія»,«Політика».Ці твори писались на основі дослідження, зосереджені саме на вивченні державних устроїв.Арістотель дослідив зі своїми учнями державні устрої ста п’ятдесяти восьми грецьких міст.(До ПОЛІТИКИ)Таким чином, Книга VII, у якій Арістотель розробляє структуру уявної чи ідеальної держави, очевидно, починається з кінця Книги III, тоді як IV, V і VI, що стосуються дійсної, а не ідеальної держави, становлять окрему групу, тому Книги VII і VIII звичайно йдуть після Книги III, а Книги IV — VI — це закінчення: існує зв’язок між обговоренням монархії наприкінці Книги ЦІ і обговоренням олігархії й демократії у Книзі IV.
