38.Процеси пам’яті та їх характеристика.Явище ремінісценції

Процеси пам’яті:

1. Запам’ятовування
2. Збереження

Відтворювання
    4.        Забування.
Процес запам’ятовування – психічна діяльність спрямована на закріплення нової інформації шляхом поєднання з набутим раніше досвідом.

       Види запам’ятовування:

1. Короткочасне – характеризується швидким запам’ятовуванням матеріалу, його відтворенням і короткочасним збереженням;
2. Довготривале – допомагає у набутті,закріпленні знань,навичок;
3. Оперативне – характеризується утворенням оперативних одиниць, тобто певним чином організованих «блоків» для виконання певного виду діяльності.
4. Довільне -  в процесі чітко виділяється мета органічної діяльності.
5. Мимовільне – відсутня мета.
6. Логічне – ґрунтується на логічних зв’язках між об’єктами.
7. Механічне – базується на одиничних зв’язках, що відображають зовнішню сторону явища.

Прийоми логічного запам’ятовування:

1. Утворення смислових фраз із початкових літер;
2. Ритмізація – переведення інформації у вірші,пісні пов’язані ритмом.
3. Запам’ятовування термінів за допомогою співзвучних слів;
4. Знаходження яскравих образів, які об*єднаються з інформацією ,яку потрібно запам’ятати;
5. Метод «Цицерона» - інформація, яку потрібно запам’ятати подумки розміщується у кімнаті;
6. Виявлення арифметичної залежності при запам’ятовуванні цифр і виділенні знайомих чисел.

Збереження – це процес утримання в пам’яті інформації, що була одержана у ході набування досвіду. Великою мірою він залежить від якості та глибини запам’ятовування, використання матеріалу пам’яті в своїй діяльності. Про збереження можна судити тільки на основі спостереження за іншими мнемічними процесами: відтворенням , впізнаванням та розпізнаванням. Збереження може бути активним і пасивним. При активному збереженні матеріал, що утримується, піддається внутрішній перебудові, від простого циклічного повторення до включення в системи нових семантичних зв’язків. При пасивному збереженні матеріал, що утримується, не має активних перетворень.

Відтворення – це такій процес, який являє собою актуалізацію ( пожвавлення ) раніше утворених в мозку зв’язків.
Види відтворення:

1. Впізнавання – це відтворення певного об’єкту в умовах повторного сприймання;
2. Згадування – відтворення відбувається без повторного сприймання того об*єкта образ якого відтворюється;

Пригадування – це згадування, яке вимагає від людини активних розумових зусиль, пов’язане з переборенням певних труднощів.
    4.       Спогади – локалізовані в часі і просторі відтворення образів минулого.
Відтворення поділяється на :
1. Мимовільне – не ставиться певної мети, тому не застосовуються певні засоби на відтворення.
2. Довільне – це специфічно-розумова репродуктивна дія, яка має конкретну мету і чітко визначені засоби її досягення.

Процес забування -  процес, який характеризується поступовим зменшенням процесу пригадування і відтворення вивченого матеріалу. Фізіологічною основою забування  є гальмування тимчасових нервових зв’язків. Забування пов’язане з формуванням досвіду особистості. Темп забування залежить від об’єму запам’ятованого матеріалу, змісту матеріалу, від мірі усвідомленості матерілу, від подібності запам’ятованого матеріалу, від ступеня значення матеріалу, від залучення матеріалу у діяльність суб’єкта.

Причини забування (теорії):
1. Теорія згасання слідів – сліди минулого досвіду згасають, тому забування  розглядається як природний процес, що протікає пасивно.
2.Теорія інтерферованого гальмування слідів – забування є продуктом впливу побічних  подразників та взаємного гальмування слідів.

Ремінісценція - явище поліпшення пам'яті . Відповідно до основного закону збереження (Р. Еббінгауз, Німеччина) відтворення завченого матеріалу з часом повинне погіршуватися. Всупереч цьому, явище Р. полягає в тому, що відтворення матеріалу після деякого часу з моменту його запам'ятовування дає кращі результати, ніж безпосередньо після нього. При цьому наголошується не лише відтворення елементів, які не могли бути відтворені відразу після заучування, але і загальне поліпшення відтворення. Виявлені багаточисельні чинники, що визначають силу Р.: швидкість пред'явлення матеріалу, розподіл вправ в часі, міра заучування, схожість окремих частин матеріалу, його об'єм і ін. Не дивлячись на безліч гіпотез про природі Р., задовільного пояснення цього явища в психології не існує.