Сьогодні у фізіології, психології та педагогіці розроблено досить значну кількість періодизацій розвитку дитини. Л. С. Виготський вирізняв три типи періодизацій психічного розвитку:
- за зовнішнім критерієм (Р. Заззо — відповідно ступеням виховання і навчання);
- за однією ознакою дитячого розвитку (З. Фрейд — за розгортанням лібідоносної енергії; П.Блонський — за станом зубів; Н. Поліцин — за зміною суспільної спрямованості особистості);
- за системою суттєвих особливостей дитячого розвитку (Л. С. Виготський — на основі комплексних особистісних новоутворень; Ш. Бюлер — за структурою життєвого шляху; Е. Еріксон — за розгортанням закладених у зародковому періоді програм — епігенезом; Л. I. Божович — за соціальною ситуацією розвитку і новоутвореннями).
Крім того, періодизації психічного та особистісного розвитку поділяються на часткові (охоплюють частину життя) і повні (охоплюють все життя людини). Наприклад, до другої групи належать періодизації Ш. Бюлер, Е. Еріксона, Б. Г. Ананьєва.
Український.психолог Моргун разом із Ткачовою запропонував цілісну схему періодизації розвитку особистості впродовж усього життя:
-1 фаза. - Новонародженості-від 1-2 місяців
Провідна діяльність-емоційне спілкування
Новоутворення-новонароджена дитина має психіку,вона розрізняє світло і темряву,різні звуки,пульс матері,їй притаманні первинні потреби
Протиріччя-дитина психологічно злита з матір’ю, але не має засобів спілкування з нею
-2 фаза.- Немовляти-від 2м-до 1р.
Провідна діяльність-емоційно-насичене спілкування з дорослими.
Новоутворення- автономне мовлення і первинне усвідомлення психологічної спільності і розвиток уяви про власне тіло.
Протиріччя-потреба у пізнанні предметів світу і відсутність засобів пізнання.
-3 фаза.- Раннє дитинство-від1-3р.
Провідна діяльність-предметна гра,форма спілкування здійснюється в царині предметних дій
Новоутворення-усвідомлення себе окремою людиною,дитина потребує самостійності,з’являється «я»
Протиріччя-між інтересом дитини до предметів,які спонукають до спілкування з дорослим і недостатня кількість засобів спілкування.
-4 фаза- Дошкільне дитинство-від 3-6р.
Провідна діяльність-сюжетно-рольова гра.
Новоутворення-зародження особистості,утворення мотиваційної сфери дитини.
-5фаза.-Молодше шкільне дитинство-від 6-11р.
Основна проблема-набуття певного суспільного становища.
Криза 6-7р. пов’язана з готовністю(неготовністю)дитини до школи.
Новоутворення-усвідомлення дитиною себе як суб’єкт пізнання через прийняття ролі учня,усвідомлення ролі учня та авторитету вчителя.
-6 фаза. - Підлітковий вік-11-14р(перехід до дорослості).
Вирізняється невідповідністю між новими потребами дитини і застарілим ставленням до неї дорослих.
Криза підліткового віку,що виявляється у протиставленні себе дорослим,потягу до самостійності
Провідна діяльність-міжособистісне спілкування з однолітками,яке замінює навчальну діяльність і основним чинником становлення особистості є спілкування.
Новоутворення-почуття дорослості ,відбувається відмежовування навколишнього середовища, усвідомлення себе,відкриття власного «я».
7 фаза- .Старший підлітковий вік.15-17р.
Соціальна ситуація розвитку-визначається проблемою професійного становлення,підготовка до професійної діяльності.
Провідна діяльність-навчання,засвоєння наук,які є базовими для майбутньої професійної діяльності.
8 фаза.- Перехід до юності.17-18р.
Характеризується суттєвою перебудовою особистості. Особистість має можливість самостійно приймати рішення,їх реалізовувати,самостверджуватися у творчій і навчальній професійній діяльності.
9.фаза.-Юнацький вік.18-23р.
Юність-завершення переходу від дитинства до дорослості. Відбувається саморозвиток, свідоме самовдосконалення.Це остання стадія підготовки до дорослості,до практичної професійної діяльності.
10 фаза.-Молодість.24-30р.
Характеризується виробленням індивідуальності,усвідомленням себе ,формування уявленням про майбутнє постає завдання спеціалізації в обраній професії.
11 фаза.- Перехід до розквіту(30р).
Характеризується великою кризою в житті людини,коли її уявлення про життя розходяться з дійсністю. Є наслідком помилок у попередні періоди.
12 фаза.- Розквіт -середина життя.31-40р.
Період найвищої працездатності. Особистість набуває життєвого досвіду,стає спеціалістом.
13 фаза- Зрілість.40-55р.
Вершина професійної майстерності,високе становище в суспільстві. Постає питання сенсу життя,підбиття підсумків прожитого. Наприкінці переживається криза.
14 фаза.- Старість.від 55р.
Старість поділяється на: -похилий вік-55-75р. Старечий 55-90р. Довголіття-понад 90.
Потреба цього періоду полягає в передачі молодому поколінню життєвого досвіду.
