Особистість — соціальна істота, суб’єкт пізнання, активний діяч суспільного розвитку. Характерними ознаками особистості є наявність у неї свідомості, виконувані нею суспільні ролі, суспільно корисна спрямованість її діяльності.
Характеристики особистості:
1.активність-виявляється в різноманітних діяльностях,спрямованих на пізнання,перетворення навкол.світу і своєї власної природи.
2.єдність- тісний зв'язок псих.процесів і псих.властивостей
3.стійкість-прояв відносно постійних властивостей,що дає можливість передбачати поведінку людини в тій,чи іншій ситуації.
Божович виділяє 2 основні критерії сформованості особистості:
1.якщо вона здатна подолати власні спонукання заради чогось іншого
2.якщо вона здатна до свідомого керівництва власною поведінкою(наявність самосвідомості)
Структуру особистості розглядають по-різному. Одні вважають, що в ній доцільно розглядати лише психологічні компоненти (пізнавальні, емоційно-вольові, спрямованість), інші виокремлюють у ній ще й біологічні аспекти (типологічні особливості нервової системи, вікові зміни в організмі, стать), які не можна ігнорувати у процесі виховання особистості. Однак протиставляти біологічне соціальному в особистості не можна. Біологічне та соціальне у структурі особистості утворюють єдність і взаємодіють.
У структурі особистості розрізняють типове та індивідуальне. Типове є тим найзагальнішим, що властиве кожній людині і характеризує особистість узагалі: її свідомість, активність, розумові та емоційно-вольові прояви тощо, тобто те, чим одна людина схожа на інших людей. Індивідуальне — це те, що характеризує окрему людину: її фізичні та психологічні особливості, спрямованість, здібності, риси характеру тощо, тобто те, чим одна людина відрізняється від інших людей.
Психолог К. Платонов у структурі особистості виокремлює чотири підструктури:
Перша підструктура — спрямованість особистості: моральні якості, установки, стосунки з іншими. Визначається суспільним буттям людини.
Друга — підструктура досвіду (знання, вміння, навички, звички). Набувається досвід у процесі навчання й виховання. Провідним у набутті досвіду є соціальний чинник.
Третя — підструктура форм відображення. Вона охоплює індивідуальні особливості психічних процесів, що формуються протягом соціального життя і специфічно виявляються в пізнавальній та емоційно-вольовій діяльності людини.
Четверта підструктура — біологічно зумовлені психічні функції особистості. Об’єднує типологічні властивості особистості, статеві й вікові особливості та їх патологічні зміни, що великою мірою залежать від фізіологічних і морфологічних особливостей мозку.
Структура особистості Нємова:
1.Здібності-індивідуально-стійкі властивості людини,що визначають її успіхи в різних видах діяльності
2.Темперамент-включає якості від яких залежить реакції людини на інших людей
3.Характер-включає якості,що визначають вчинки людини по відношенню до інших
4.Вольові якості - особистісні властивості,що впливають на прагнення людини досягнути певної мети(мужність,рішучість, самостійність,витримка)
5.Емоції та мотивації-хвилювання і стимули до діяльності
6.Соц.установки-переконання і відношення людей.
Така структура,на його думку,складає основу особистості та визначає стійкий зв'язок і взаємодію всіх сторін особистості як цілісного утворення.
Сучасна загально-психологічна структура особистості:
1.Інтраіндивідна-включає психічні явища,рівні,фази психіки.
2.Інтеріндивідна-включає міжособистісні,особистісні і суспільні відносини.
3.Метаіндивідна-включає вищі духовні цінності,моральні,смислові,релігійні,філософські.
