Спілкування-вид діяльності,спрямований на обмін інформацією між суб’єктами.Воно може бути вербальним,невербальним,безпосереднім,опосередкованим.
У спілкуванні розкривається суб’єктивний світ однієї людини для іншої. Потреба у спілкуванні є однією з основних базових потреб людини.
Кожна людина, так чи інакше належить до певних великих чи може соціальних груп. людських об’єднань або, як ще кажуть, етносу.
Нерідко можна спостерігати, як під час зустрічі між людьми не встановлюється контакт, через що їхня бесіда не має позитивного продовження, хоча на обговорення проблеми було витрачено багато часу. Чому це так? Тому, що між ними не відбулася взаємодія.
Взаємодія - це процес безпосереднього або опосередкованого впливу суб’єктів одне на одного, який породжує причинну обумовленість їхніх дій і взаємозв’язок. Цей процес потребує активності та взаємної спрямованості дій тих чи інших людей, які беруть у ньому участь. .
Відома класифікація, де основою є кількість суб’єктів, що спілкуються. Якщо суб’єктів двоє, то це взаємодія парна (у діаді). Якщо суб’єктів багато, то вони можуть взаємодіяти у групі (групова взаємодія), між групами (міжгрупова взаємодія) або суб’єкт може діяти з групою (суб’єктно-групова взаємодія). Цим суб’єктом може бути лідер або будь-який член групи.
Мартін Бубер розділив позиції і взаємовідносини між людьми на дві категорії.
«Я-Ти», «Я-Воно». Коли відносини «Я-Ти» існують у кожного учасника спілкування, то вони свідомо,чи не свідомо передають один одному приблизно такі повідомлення: «Я-особистість, і ти-особистість». Я – важлива людина, і ти – важлива людина. У мене є почуття, і у тебе є почуття. Я хочу, щоб мене розуміли, і ти хочеш, щоб розуміли тебе. Відносини категорії «Я-Воно» зовсім інші і виражають діаметрально протилежну позицію: «Я – особистість, а Ти – об’єкт. Я важлива людина, а Ти неважлива. Мене слід вислухати. а на те, що ти говориш, можна не звертати уваги. Мої почуття нічого не варті». Спілкування в системі «Я-Ти» і називається суб’єкт-суб’єктивним або спеціалізаторським, воно передбачає рівноправність сторін. Таке спілкування є двобічне, тому що в ньому виникає справжній діалог.
Якщо у одного або у обох учасників спілкування існує спосіб мислення, котрий спонукає діяти за схемою «Я-Воно», то таку модель можна назвати суб’єкт-суб’єктивною або маніпулятивною, адже до партнера ставляться, як до речі, яку можна використати, і він як особистість не має жодного значення. Діалог заміняється монологами, тому таке спілкування можна назвати однобічним, воно нагадує розмову двох глухих і між людьми виникають перепони, непорозуміння т. п. так звані бар’єри.
Суб'єкт-суб'єктна взаємодія – це не просто спілкування та обмін інформацією. У цій взаємодії кожен учасник проявляє свою суб'єктність через причетність до створення надіндивідного, інтеріндивідного простору. Сутність цього процесу полягає у створенні „нової" інформації, спільної для суб'єктів взаємодії і такої, що породжує їх спільноту як нову реальність та нові смисли. Індикаторами створеної в процесі суб’єкт-суб’єктної взаємодії «нової реальності» виступають психологічний клімат та атмосфера в команді.
