Діяльність-це специфічний вид активності людини,спрямований на пізнання та творчу переробку оточуючого світу,включаючи самого себе,умови власного існування(Нємов). У діяльності людина створює предмети матеріальної та духовної культури,вдосконалює свої здібності,будує суспільство,створює те,чого без її активності не існувало б у природі.Основним теоретиком теорії діяльності був Леонтьєв.За ним діяльність має складну ієрархічну будову та склад.з декількох рівнів:1)особливих видів діяльності.2)дій.3)операцій.4)психофізіологічних функцій
Знання — це теоретично узагальнений суспільно-історичний досвід, результат оволодіння людиною дійсності, її пізнання. Знання та дія тісно переплетені. Дії з предметами дають одночасно знання про їхні властивості та про можливість використання цих предметів. Зустрічаючись з незнайомими предметами, ми прагнемо перш за все одержати знання про те, як з ними обходитись, як їх використовувати. Якщо ми маємо справу з новим технічним пристроєм, то насамперед знайомимося з інструкцією щодо його використання. Знання підіймають діяльність на вищий рівень усвідомленості, підвищують упевненість людини в правильності її виконання. Виконання діяльності неможливе без знань.
Уміння — це заснована на знаннях і навичках готовність людини успішно виконувати певну діяльність. Уміння являють собою свідомо контрольовані частини діяльності, щонайменше в головних проміжних пунктах і кінцевій меті. Так, уміння інколи зводять до знання певної справи, розуміння послідовності її виконання. Однак це ще не є вміння, а лише передумова для його виникнення. Так, і першокласник, і старшокласник уміють читати, але це якісно відмінні вміння за їх психологічною структурою. Тому слід розрізняти елементарні вміння, які йдуть відразу за знаннями і першим досвідом дій, і вміння, які виявляються як майстерність у виконанні діяльності, яка виникає після вироблення навички. Елементарні вміння — це дії, що виникають на грунті знань у результаті наслідування діям або самостійних спроб і помилок в обходженні з предметом. Вони можуть виникати на засадах наслідування, із випадкових знань. Навичка — це дія, сформована шляхом повторення і характеризується високою мірою осягнення і відсутністю поелементної свідомої регуляції і контролю. У результаті неодноразового виконання одних і тих самих рухів людина має можливість виконувати певну дію як єдиний цілеспрямований акт, не ставлячи перед собою спеціальної мети свідомо підбирати для неї способи її виконання, не зосереджуючи спеціально уваги на виконанні окремих операцій.Завдяки тому, що деякі дії закріплюються у вигляді навичок і переходять у план автоматизованих актів, свідома діяльність людини звільняється від необхідності регулювати відносно елементарні акти, а спрямовується на виконання складніших завдань.
Спільним між навичками і вміннями є те,що обидва види активності є автоматичними діями,в її основі покладені динамічні стереотипи кори великих півкуль мозку.Однак вони відрізняються відношенням до діяльності.Навички відповід.на запит:що робити:як робити?,а звички-де робити?коли робити?
Навички мають основне значення у навчанні,а звички у вихованні.
Таким чином теорія діяльності дає можливість осмислити псих.процеси як особливі форми діяльності і застосування до них дані про загальну будову діяльності,її ієрархічні рівні про форму її протікання,про зв'язок із свідомістю.
