Психологія-це наука про закономірності виникнення,розвитку та прояви психіки і свідомості людини.Особливість психолог.полягає в її унікальності,практичних навиках,оскільки пізнаючи себе людина може себе змінити,навчитись керувати навчальними процесами,функціями.
Психіка-властивість головного мозку,яка забезпечує людині здатність відображати впливи предметів та явищ,явищ реального світу.
Психіка людини-її почуття,думки,хвилювання,тобто все те,що складає її суб’єктивний внутрішній світ,який проявляється в діях,у взаємовідносинах з інш.людьми
Свідомість людини-вищий етап розвитку психіки і продукт сус-істор.розвитку,результат праці(3р)
Функції психіки:
1.відображ.впливів навколишньої дійсності
2.регуляція поведінки та діяльності
3.усвідомлення людиною свого місця у навколишньому світі
Форми прояву психіки:
Процеси стани властивості
Пізнавальні: емоц.-вольові: інтерес темперамент
-відчуття -емоції сумнів характер
-сприймання -почуття переконаність здібності
-пам'ять -воля
-мислення і мовлення
-уява
-увага
Психологія – це наука про душу. У наш час замість поняття «душа» використовують поняття «психіка». З лінгвістичної точки зору це одне і те ж, проте, з розвитком культури і особливо науки значення цих понять розійшлися.
Першим етапом в становленні предмету психології є вивчення душі. Наші предки припускали, що в тілі людини поміщена інша істота, зайнята розшифровкою того, що бачать очі, чують вуха і відчуває шкіра. Цю «душу», або «тінь» наділяли здатністю виходити на волю, поки людина спить, і жити своїм життям (сни). На цьому етапі психолог.розвив. в рамках філософії та теології(релігія).Древні філософи вдавалися до трактування психічних аспектів.Вони вирішували в рамках ідеалізму та матеріалізму.
Філософи-матеріалісти(Демокріт,Епікур) розуміють душу як різновид матерії,що склад.з рухливих атомів.Душа отримує відчуття завдяки впливу на неї атомів повітря,предметів.Такий матеріалізм носив наївно-механістичних характер.
Філософ-ідеаліст Платон розумів душу як щось божественне,що відділене від тіла.Душа вічна,а тіло тлінне.
Другий етап(19ст) в становленні предмету психології – це психологія свідомості. Французький філософ Рене Декарт відкрив рефлекторну природу поведінки, зародилося поняття про рефлекс. У цих затвердженнях Декарта йдеться про те, що перше, що виявляє чоловік в собі – це його власна свідомість. Отже, Основне завдання психології полягає тепер в тому, щоб піддати аналізу стану і змісту свідомості. Необхідно було описати властивості свідомості. Вільгельм Вундт створив в1879 р. першу в історії науки лабораторію по вивченню свідомості. Саме з цієї миті психологія стає самостійною наукою. В результаті діяльності цієї лабораторії була виконана велика робота по опису загальної картини і властивостей свідомості: різноманіття його змісту, динаміки, ритмічності, неоднорідності його поля, вимірюванню об'єму і так далі Все це було вивчено за допомогою методу інтроспективної (тобто самоспостереження). Цей метод швидко вичерпав себе і психологія зайшла в безвихідь. На початку ХХ століття виникла кризова ситуація.
Третім етапом становлення предмету психології є множинність предметів: поведінка, несвідома, діяльність, системність психічного образу, особа, організація знання і ін. Багато хто з них незабаром оформився в самостійні напрями. Кожен напрям пропонував свій предмет психології і, відповідно, методи.
В залежності від психічного напряму змінюється предмет вивчення психології:
Психологія як наука про поведінку-біхевіоризм.Головний метод:експериментальний і спостереження за тим,що можна побачити(поведінка,вчинки,реакції).Мотиви не досліджуються
Психологія як наука про несвідоме-психоаналіз.Поведінка визначається не лише свідомістю, й несвідомістю
у когнітивній-предмет пізнавальний процес;гештальт психологія-предметом є цілісність,асоціативна-асоціація;
