Укр літ на межі ХХ – ХХІ ст. характеризується своєю строкатістю й поліфонічністю, розмаїтістю і розкоріненістю, переплетенням різнорідних, інколи навіть суперечливих тенденцій, взаємодією трад і новаторського, власне укр й універсального, загальнолюдського, що з’являє себе в розробці й оновленні видів і родів літератури, поширенні та зміні її проблематики. Українську літературу років незалежності країни репрезентують різні покоління митців. Так у 90-ті рр. продовжували творити відомі майстри слова старшого покоління: Ю. Мушкетик, П. Загребельний, І. Чендей, О. Сизоненко, Р. Іваничук, Є. Гуцало, В. Дрозд, В. Шевчук, О. Гончар, А. Дімаров, Р. Андріяшик, Ю. Щербак, Ю. Мейгеш, В. Яворівський, Л. Костенко, І. Драч, Д. Павличко та ін. Творче становлення цих письменників припало на кінець 50 – поч. 60-х рр. ХХ ст., так званих років «відлиги». З ними пов’язана ціла епоха вітчизняної літератури. Разом з тим у 90-ті рр. на авансцені з’явилася нова генерація українських прозаїків і поетів, які вписалися в європейський літературний процес. Нові культурні спрямування доби незалежності викликали потребу в змістовному й образному оновленні укр прози та поезії. Слід зазначити, що оновлюючі процеси розпочалися в українській літературі ще в 80-ті рр., у так звані роки перебудови, а в 1990 – 2005-ті цей процес набув характеру нестримної лавини. Для української літератури доби незалежності характерно й те, що у творах митців старшого покоління продовжують бути актуальними метафори й символи, які з’явилися в літературі шістдесятих. Однім з таких стійких символів є символ Дому, в якому втілена захищеність, осілість, щось рідне, ідеальне, структуроване, який є алегорією Батьківщини, проявленого Буття. Окрім цього, Дім уважається метафорою персоналізму, повноти, самодостатності людської індивідуальності. Цей символ виявляється ще в поезіях незабутнього «земного» Василя Симоненка, ховається в загадковому поетичному просторі Миколи Вінграновського, озвучений експресивним жіночим словом Ліни Костенко, проглядає вишивкою в творах Дмитра Павличка і Івана Драча.
