Хоча у XIX столітті головним центром освіти в Російській імперії і далі була Академія мистецтв у Петербурзі, багатьох художників приваблює Україна — «нова Італія», як її тоді називали. Головна тенденція образотворчого мистецтва другої половини 19 століття — рух до реалізму — головна тенденція творчих зусиль членів Товариства пересувних художніх виставок. Найзнаменитіший живописний портрет Тараса Шевченка написано ініціатором створення та ідейним керівником товариства передвижників українцем з Острогорського на Слобожанщині Іваном Крамським. Розвиток живопису в Україні у післяреволюційні роки на початку 20 століття проходив у боротьбі художніх течій і напрямів. Поряд з тими, хто стояв на позиціях традиційного реалізму, творили прихильники футуризму,формалізму (наприклад, розписи Василя Єрмилова Харківського партійного клубу). Крім масових агітаційних форм образотворчого мистецтва, помітного прогресу досягла станкова графіка та живопис. У галузі станкової графіки працювали Михайло Жук, Іван Падалка, Володимир Заузе. В УРСР скульптуру сталінської доби знищило населення[Джерело?] за перших днів німецької окупації 1941 року. По перемозі над німцями, радянський уряд почав відновлювати пам'ятники, передусім Йосипові Сталіну, щоб після XX з'їзді КПРС (1956) і боротьбі проти «культу особи» знищити їх наново. На їх місце прийшли нові — Леніна та ін. діячів жовтневої революції, а також великої кількости Героїв Радянського Союзу і Героїв Соціалістичної праці. Негативні риси урядової скульптури тієї доби згодом відзначала сама критика, переклавши провину за них на культ сталінської особи. Найбільше розвинений жанр у скульптурі УССР повоєнної доби і досі — портрет. Масово продукувалися портрети «вождів» і «героїв», у яких «документально вірно» передавалися риси портретованих. СОЦІАЛІСТИЧНИЙ РЕАЛІЗМ - доктрина (та її втілення на практиці) в літературі, живописі, скульптурі, архітектурі, кіно, музиці, запроваджена в СРСР на початку 30-х ХХ ст., а після II Світової війни нав'язана ін. комуністичним державам; тісно пов'язаний із культурною політикою періоду сталінізму, с. р. став обов'язковою рисою мистецтва як ідейного та пропагандистського знаряддя комуністичної партії; постулати відповідності світогляду й ідеологічних тез марксизму, типовості мистецького образу, комунікативності форми, оптимізму, народності, пріоритет тематики праці, класової боротьби й традицій робітничого руху; орієнтація на естетику реалізму XIX ст.,
