Творче мислення — це мислення, у результаті якого створюються принципово нові знання. Для цього виду мислення, так само як і для продуктивного, характерна відсутність готових алгоритмів розв'язання задачі, однак, на відміну від продуктивного, у випадку творчого мислення вони невідомі людству.
Порівняння репродуктивного, продуктивного та творчого мислення показує, що важче здійснити акт творчого мислення, ніж продуктивного, а продуктивного важче, ніж репродуктивного. Тому ці три види можна розглядати як якісно різні рівні мислення.
Логiчне мислення є могутнiм засобом успiшного навчання й виховання,
необхiдною умовою досягнення позитивних результатiв.
Розвиток в учнів логічного мислення — одне з важливих питань, що стоять
перед учителем.
Спробуємо розкрити природу логiчного мислення, тобто його суть,
структуру, взаємозв’язки з окремими компонентами навчального процесу.
Логiчне мислення — це вибiркове емоцiйно-пізнавальне ставлення
особистостi до предметiв, явищ, подiй навколишньої дiйсностi, а також до
відповiдних видiв людської дiяльностi. Тут виступаютъ в єдностi об’єкт
логiчного мислення, що має захоплюючi, привабливi сторони, i є суб’єкт,
для якого ці сторони життєво важливі.
Iншими словами, уміння щось побачити, здивуватися, захопитися, захотіти
негайно зрозумiти, що, чому i як вiдбувається, знайти в собi сили, щоб
вiдшукати вiдповiдi на цi запитання, не вiдступити перед труднощами, а,
дiставши вiдповiдь, знову прагнути вперед, у незвiдане — все це, разом
узяте, i є логiчне мислення. Логiчне мислення емоцiйне, воно дарує
радiсть творчості, радiстъ пiзнання, воно міцно пов’язане з гостротою
сприймання навколишнього свiту, увагою, пам’яттю, мисленням i волею.
У педагогіцi розрiзняютъ чотири якiснi етапи розвитку логiчного
мислення.
Зацікавленість вважається найелементарнiшим мисленням, що за певних
ситуацiй оволодiває учнями, але при змiнi ситуацiї швидко зникає. Цей
стан розвитку мислення пов’язаний з новизною предмета, яка може й не
мати особливого значення для людини. В учнiв ще не помічається прагнення
до пізнання суті виучуваних предметiв, явищ, процесiв.
Допитливiсть характеризується прагненням проникнути за межi побаченого,
розширити свої знання, дiстати вiдповiдi на запитання, що виникають пiд
час навчання. На цьому етапi для учнiв характернi емоцiї здивування,
почуття радостi вiдкриття. Вони самi прагнуть вiдповiсти на запитання:
чому?, прагнуть розширити свої знання.
Пiзнавальне мислення — ще вищий етап розвитку учнів. Таке мис- лення
пов’язане з намаганням учня самостiйно розв’язати проблемне питання. В
центрi уваги - проблема, а не готовi знання. При цьому учнi шукають
причину, намагаються проникнути в суть предмета, самостiйно встановити
закономiрнiстъ, розкрити причинно-наслiдковi зв’язки . Учень напружує
думку, вольовi зусилля, виявляє емоції.
