Мислення дорослої, нормальної людини нерозривно пов'язане з промовою. Думка не може ні виникнути, ні протікати, ні існувати поза мовою, поза промови. Ми мислимо словами, які вимовляємо вголос або проговорюємо про себе, тобто мислення відбувається у мовній формі. Люди, однаково добре володіють кількома мовами, абсолютно чітко усвідомлюють, якою мовою вони мислять в кожен даний момент. У промові думка не тільки формулюється, а й формується, розвивається.
Спеціальними приладами можна зареєструвати приховані мовні (артикуляцій) мікрорухи губ, язика, гортані, завжди супроводжують розумову діяльність людини, наприклад, при вирішенні різного роду завдань. Тільки глухонімі від народження люди, які не володіють навіть кінетичної («ручний») промовою, мислять на основі образів.
Іноді може здатися, що думка існує поза словесної оболонки, що іншу думку важко висловити словами. Але це означає, що думка ще неясна собі самому, що це
скоріше не думка, а неясне загальне уявлення. Ясна думка завжди пов'язана з чіткою словесної формулюванням.
Неправильно і протилежна думка про те, що думка і мова по суті одне і те ж, що мислення - це мова, позбавлена звучання («мова мінус звук», як вважають деякі буржуазні вчені), а мова-«озвучене мислення». Ця думка помилкова хоча б тому, що одну й ту ж думку можна висловити на різних мовах сотнями різних звукосполучень. Відомо також, що існують слова-омоніми (слова з однаковим звучанням, але різним змістом: «корінь», «коса», «ключ», «реакція» і т. д.), тобто одне і те ж слово може висловлювати різні думки, різні поняття.
Внутрішнє мовлення — це вид беззвучної мовленнєвої діяльності людини. Кажучи образно, це «мовлення мінус звук». Його характеризує максимальна згорнутість граматичних структур та змісту, бо промовляти слова до кінця немає необхідності; фрагментарність — пропускається те, що для людини є зрозумілим; домінування смислової сторони над зовнішньою формою — елементи слів та їхніх значень можуть «склеюватися» в нові комбінації; відсутність набору стандартних граматичних правил та алфавіту; виключення непорозумінь у сприйманні ситуації; ситуативність; контекстність; складність переводу на зовнішнє мовлення.
