Увагу класифікують за декількома основами: за характером цілей діяльності, спрямованістю, формою організації, ступенем соціалізації, ступенем регуляції та орієнтацією на конкретні психічні процеси.
Залежно від характеру цілей діяльності увагу поділяють на мимовільну, довільну та післядовільну.
Мимовільна увага (первинна, пасивна) — це такий вид уваги, коли людина не прикладає зусилля волі, щоб бути уважною, а також не ставить перед собою цілі бути уважною.
Довільна увага (вторинна, активна) — це такий вид уваги, коли людина прикладає зусилля волі, щоб бути уважною, а також ставить перед собою мету бути уважною. Це вищий вид уваги порівняно з мимовільною.
Післядовільна увага (похідна первинна) — це такий вид уваги, для якого характерне зниження вольових зусиль при збереженні мети бути уважним. На перших етапах діяльності задіяна довільна увага, тобто потрібні зусилля волі для досягнення поставленої мети, а надалі в результаті залучення внутрішніх чинників для підтримання мимовільної уваги вольові зусилля послаблюються. На цьому етапі довільна увага переростає у післядовільну.
Залежно від спрямованості (особливостей об'єкта уваги, характеру дії) вирізняють зовнішню та внутрішню увагу.
Зовнішню увагу (сенсорну, перцептивну) зосереджено на об'єктах та явищах зовнішнього світу, наприклад, на певних предметах, роботі тощо. Цей різновид уваги є необхідним для успішного сприймання людиною навколишнього світу.
На відміну від зовнішньої, внутрішня увага зосереджена не на самих об'єктах чи явищах зовнішнього світу, а на їхніх образах. Ця увага спрямована на внутрішній світ людини, наприклад, на її мислення, згадування, потреби, інтереси, переживання тощо.
Залежно від форми організації увагу поділяють на індивідуальну, групову та колективну. Індивідуальна увага — це зосереджена і спрямована діяльність окремої конкретної особи, наприклад, увага студента під час контрольної роботи. Групова увага виявляється у зосередженні уваги декількох осіб даної групи на сумісному завданні, наприклад, робота в підгрупах під час психологічного тренінгу. Організація такої уваги дається нелегко, бо групи можуть відволікати одна одну. Колективна увага — це зосередження всіх осіб групи на одному спільному завданні, наприклад, увага студентів під час лекції.
За ступенем соціалізації виділяють природну та соціальну увагу. Природна увага виявляється як вибіркове реагування на подразники у вигляді орієнтувального рефлексу. Вона дана людині від народження. Соціальна увага формується під час життя і пов'язана з набуванням соціального досвіду і включенням вольової регуляції у процеси уваги.
За ступенем регуляції вирізняють безпосередню та опосередковану увагу. Безпосередня увага регулюється лише об'єктом, який відповідає інтересам і потребам людини і на який спрямовано увагу людини. Опосередкована увага регулюється змістом і значенням сприйнятого. Вона підтримується за допомогою спеціальних засобів: жестів, слів, інтонації тощо.
Залежно від орієнтації на конкретні психічні процеси виділяють чуттєву та інтелектуальну увагу. Чуттєва увага пов'язана або з вибірковою роботою органів чуття, і тоді в центрі уваги є звук, запах тощо, або з вибірковою роботою нашої емоційної сфери, і тоді в центрі уваги є емоції та почуття людини. Інтелектуальна увага пов'язана зі зосередженістю та спрямованістю мисленнєвих процесів.