8.Види уваги та їх характеристика

Увагу класифікують за декількома основами: за характером цілей діяльності, спрямованістю, формою організації, ступенем соціалізації, ступенем регуляції та орієнтацією на конкретні психічні процеси.

Залежно від характеру цілей діяльності увагу поділяють на ми­мовільну, довільну та післядовільну.

Мимовільна увага (первинна, пасивна) — це такий вид уваги, коли людина не прикладає зусил­ля волі, щоб бути уважною, а також не ставить перед собою цілі бу­ти уважною.

Довільна увага (вторинна, активна) — це такий вид уваги, коли людина прикладає зусилля волі, щоб бути уважною, а також ста­вить перед собою мету бути уважною. Це вищий вид уваги порівняно з мимовільною.

Післядовільна увага (похідна первинна) — це такий вид уваги, для якого характерне зниження вольових зусиль при збереженні мети бути уважним. На перших етапах діяльності задіяна довільна увага, тобто потрібні зусилля волі для досягнення поставленої мети, а надалі в резуль­таті залучення внутрішніх чинників для підтримання мимовільної уваги вольові зусилля послаблюються. На цьому етапі довільна увага переростає у післядовільну.

Залежно від спрямованості (особливостей об'єкта уваги, харак­теру дії) вирізняють зовнішню та внутрішню увагу.

Зовнішню ува­гу (сенсорну, перцептивну) зосереджено на об'єктах та явищах зовнішнього світу, наприклад, на певних предметах, роботі тощо. Цей різновид уваги є необхідним для успішного сприймання людиною навколишнього світу.

На відміну від зовнішньої, внутрішня увага зосереджена не на самих об'єктах чи явищах зовнішнього світу, а на їхніх образах. Ця увага спрямована на внутрішній світ людини, наприклад, на її мис­лення, згадування, потреби, інтереси, переживання тощо.

Залежно від форми організації увагу поділяють на індивідуаль­ну, групову та колективну. Індивідуальна увага — це зосереджена і спрямована діяльність окремої конкретної особи, наприклад, ува­га студента під час контрольної роботи. Групова увага вияв­ляється у зосередженні уваги декількох осіб даної групи на сумісному завданні, наприклад, робота в підгрупах під час психо­логічного тренінгу. Організація такої уваги дається нелегко, бо групи можуть відволікати одна одну. Колективна увага — це зосе­редження всіх осіб групи на одному спільному завданні, напри­клад, увага студентів під час лекції.

За ступенем соціалізації виділяють природну та соціальну увагу. Природна увага виявляється як вибіркове реагування на подразники у вигляді орієнтувального рефлексу. Вона дана лю­дині від народження. Соціальна увага формується під час життя і пов'язана з набуванням соціального досвіду і включенням вольо­вої регуляції у процеси уваги.

За ступенем регуляції вирізняють безпосередню та опосередко­вану увагу. Безпосередня увага регулюється лише об'єктом, який відповідає інтересам і потребам людини і на який спрямовано ува­гу людини. Опосередкована увага регулюється змістом і зна­ченням сприйнятого. Вона підтримується за допомогою спеціаль­них засобів: жестів, слів, інтонації тощо.

Залежно від орієнтації на конкретні психічні процеси виділяють чуттєву та інтелектуальну увагу. Чуттєва увага пов'язана або з вибірковою роботою органів чуття, і тоді в центрі уваги є звук, за­пах тощо, або з вибірковою роботою нашої емоційної сфери, і тоді в центрі уваги є емоції та почуття людини. Інтелектуальна увага пов'язана зі зосередженістю та спрямованістю мисленнєвих процесів.