У психології є декілька основ для класифікації видів мислення: за характером об'єкта мисленнєвої діяльності, ступенем новизни та оригінальності, характером задач, засобом дії, розгорненням і ступенем реальності.
Класифікація мислення за характером об'єкта мисленнєвої діяльності (за формою) є найпоширенішою. На цій підставі виділяють:
S практично-дійове мислення;
S наочно-образне мислення;
S репродуктивно-образне мислення;
S понятійне мислення.
Практично-дійове мислення (наочно-дійове, конкретно-дійове) здійснюється на основі практичних дій з реальними об'єктами або їхніми зображеннями. Цей вид мислення обмежений можливістю оперувати об'єктами, їхніми моделями або зображеннями. Прикладом наочно-дійового мислення є підрахунки за допомогою пальців, виконання ремонтних робіт методом спроб та помилок тощо.
У наочно-образному мисленні (образному) людина оперує образами сприймання. Отже, воно є результатом безпосередніх вражень людини. Наочно-образне мислення характерне для деяких вищих тварин, дітей віком від 4 до 7 років, а також часто зустрічається у дорослих. Наприклад, людина розв'язує завдання, яке представлене наочно у вигляді схеми чи креслення.
Репродуктивно-образне мислення спирається на образи пам'яті чи уяви. У період міркувань безпосереднього сприймання предметів чи явищ не відбувається. Цей вид мислення також характерний деяким вищим тваринам, дітям 4-7 років та дорослим.
Понятійне мислення (абстрактне, абстрактно-логічне, словесно-логічне, логічне') спирається на операції з поняттями. В результаті людина пізнає суттєві закономірності та ті взаємозв'язки оточуючих предметів і явищ, які не надаються безпосередньому спостереженню.
Класифікація мислення за ступенем новизни й оригінальності виокремлює наступні види мислення:
S репродуктивне;
S продуктивне;
S творче.
Репродуктивне мислення (відтворююче) — це таке мислення, коли в минулому досвіді суб'єкта є вже готові засоби розв'язання поставленої задачі. У такому випадку ситуація не є для суб'єкта проблемною, а її розв'язання вимагає застосування вже сформованих алгоритмів та розумових навичок, тобто репродукції наявних знань та умінь. Наприклад, людина розв'язує задачу, спосіб розв'язку якої подібний до тих задач, що засвоювались раніше.
У продуктивному мисленні створюються знання, які загалом вже відомі, проте для конкретної людини є новими1. Готові алгоритми розв'язання задач суб'єкту невідомі, їх шукає чи породжує сама людина у процесі мислення, хоча людство їх вже винайшло.
Творче мислення — це мислення, у результаті якого створюються принципово нові знання. Для цього виду мислення, так само як і для продуктивного, характерна відсутність готових алгоритмів розв'язання задачі, однак, на відміну від продуктивного, у випадку творчого мислення вони невідомі людству.
За характером задач, які розв'язуються, розрізняють:
S теоретичне мислення;
S практичне мислення.
Теоретичне мислення — це аналіз наукових понять, пізнання законів, правил. У результаті теоретичного мислення народжуються нові наукові теорії і закономірності. Для нього не характерний жорсткий дефіцит часу: для фундаментальних наук відкриття закону на початку чи в середині року не має принципового значення.
У практичному мисленні відбувається аналіз життєвих ситуацій, конкретних випадків. Воно допомогає створювати плани, проекти, схеми дій. Важливими особливостями практичного мислення є те, що воно розгортається в умовах жорсткого дефіциту часу (наприклад, у воєнний час складати план бойових дій після їхнього завершення безглуздо); має дуже обмежені можливості перевірки гіпотез; отримані результати використовуються відразу.
За засобом дії вирізняють:
S вербальне мислення;
S невербальне мислення.
При вербальному мисленні людина оперує мовленням, зокрема внутрішнім; при невербальному — образами.
За розгорненням розрізняють:
S дискурсивне мислення;
S інтуїтивне мислення.
Дискурсивне мислення — це процес послідовно зв'язаних логічних міркувань, у якому кожна наступна думка зумовлена попередньою. Інтуїтивне мислення характеризується швидкістю перебігу, відсутністю чітко виражених етапів і є недостатньо усвідомленим.
За ступенем реальності розрізняють:
S реалістичне мислення;
S аутистичне мислення.
Реалістичне мислення відображає об'єктивну реальність і підкоряється законам логіки; аутистичне — відображає афективні потреби людини, допускає логічні суперечності і спотворює реальність.
