У психології є декілька основ для класифікації видів мислення: за характером об'єкта мисленнєвої діяльності, ступенем новизни та оригінальності, характером задач, засобом дії, розгорненням і ступенем реальності.
Класифікація мислення за характером об'єкта мисленнєвої діяльності (за формою) є найпоширенішою. На цій підставі виділяють:
S практично-дійове мислення;
S наочно-образне мислення;
S репродуктивно-образне мислення;
S понятійне мислення.
Класифікація мислення за ступенем новизни й оригінальності виокремлює наступні види мислення:
S репродуктивне;
S продуктивне;
S творче.
За характером задач, які розв'язуються, розрізняють:
S теоретичне мислення;
S практичне мислення.
За засобом дії вирізняють:
S вербальне мислення;
S невербальне мислення.
За розгорненням розрізняють:
S дискурсивне мислення;
S інтуїтивне мислення.
За ступенем реальності розрізняють:
S реалістичне мислення;
S аутистичне мислення.
Мислення, так само як й інші пізнавальні психічні процеси, індивідуально своєрідне. Ця своєрідність визначається якістю розуму та його типом.
Люди між собою відрізняються за такими якостями розуму: самостійністю, гнучкістю, швидкістю, широтою, глибиною, критичністю та допитливістю. Самостійність мислення — це уміння побачити та поставити нову проблему чи питання і розв'язати її своїми силами. Гнучкість мислення полягає в умінні змінити зазначений на початку план розв'язання задачі, якщо він не задовольняє новим умовам, які на початку не були відомі. Швидкість мислення характеризує час, за яким розв'язується задача чи проблемна ситуація. Широта мислення — це здатність людини охопити значну кількість об'єктів у ході мислення. Глибина мислення характеризується здатністю людини знаходити суттєве, проникати у суть явищ. Критичність мислення — це здатність людини об'єктивно оцінювати події, себе, інших людей. Допитливість мислення характеризується прагненням людини завжди шукати найкраще рішення.
5.
