Об'єктом оцінювання навчальних досягнень учнів є знання, вміння та навички, досвід творчої діяльності, емоційно-ціннісного ставлення до навколишньої дійсності.
Успіхи навчально-пізнавальної діяльності учнів характеризуються кількісними та якісними показниками, що виражаються й фіксуються в оцінці успішності - системі певних показників, які відображають об'єктивні знання, уміння та навички.
Оцінювання знань - визначення й вираження в умовних одиницях (балах), а також в оцінних судженнях учителя знань, умінь і навичок учнів відповідно до вимог шкільних програм.
З метою забезпечення об'єктивного оцінювання рівня навчальних досягнень учнів запроваджено 12-бальну шкалу, побудовану за принципом урахування їх особистих досягнень. При визначенні навчальних досягнень учнів аналізу підлягають:
- характеристики відповіді учня: елементарна, фрагментарна, неповна, повна, логічна, доказова, обґрунтована, творча;
- якість знань: правильність, повнота, осмисленість, глибина, гнучкість, дієвість, системність, узагальненість, міцність;
- ступінь сформованості загально навчальних та предметних умінь і навичок;
- рівень оволодіння розумовими операціями: вміння аналізувати, синтезувати, порівнювати, абстрагувати, узагальнювати, робити висновки тощо;
досвід творчої діяльності (вміння виявляти і розв'язувати проблеми, формулювати гіпотези);
- самостійність оцінних суджень.
На основі цих орієнтирів виокремлюють чотири рівні навчальних досягнень учнів, які характеризуються такими показниками:
1) початковий рівень. Відповідь учня при відтворенні навчального матеріалу - елементарна, фрагментарна, зумовлюється початковими уявленнями про предмет вивчення;
2) середній рівень. Учень відтворює основний навчальний матеріал, здатний розв'язувати завдання за зразком, володіє елементарними вміннями навчальної діяльності;
3) достатній рівень. Учень знає істотні ознаки понять, явищ, закономірностей, зв'язків між ними, самостійно засвоює знання в стандартних ситуаціях, володіє розумовими операціями (аналізом, абстрагуванням, узагальненням тощо), вміє робити висновки, виправляти допущені помилки. Його відповідь повна, правильна, логічна, обґрунтована, хоча бракує власних суджень. Учитель здатний самостійно здійснювати основні види навчальної діяльності;
4) високий рівень. Знання учня є глибокими, міцними, узагальненими, системними; він вміє застосовувати знання творчо, його навчальна діяльність має дослідницький характер, позначена вмінням самостійно оцінювати різноманітні життєві ситуації, явища, факти, виявляти і відстоювати особисту позицію.
Відповідно до загальних критеріїв до кожного навчального предмета розроблені конкретні критерії, які слугують нормами оцінок.
Норми оцінок - конкретні вимоги, які регулюють виставлення оцінок з різних навчальних предметів за усну відповідь чи письмову роботу.
На виставлення оцінки не повинні впливати й такі "ефекти суб'єктивізму": ефект сукупності - учень має високі оцінки з багатьох предметів, і вчителеві "незручно" виставляти нижчу, особливо коли йдеться про підсумкові оцінки; ефект контрасту - клас слабенький, а один учень дещо вирізняється рівнем знань, і йому нерідко виставляють завищені оцінки; ефект соціального стану - йдеться про залежність оцінок дитини від соціального стану її батьків; ефект ідеалу - вчителі подекуди керуються принципом, що "математику один Господь знає на п'ятірку, вчитель - на четвірку, а прості смертні - тільки на нижчі оцінки"; ефект голосу - роздратованість надто голосною чи тихою відповіддю учня; ефект очікування - вчитель сподівався на кращу чи гіршу відповідь; ефект надмірної поблажливості чи суворості та ін. Усе це унеможливлює об'єктивне оцінювання знань, умінь та навичок учнів.
