Колектив — це соціально значуща група людей, які об'єднані спільною метою, узгоджено діють у напрямі досягнення означеної мети та мають органи самоврядування.
А.С.Макаренко створив теорію колективу на основі багаторічної практичної діяльності. Він виступав за таку взаємодію особистості і колективу, яка б вчила вихованця враховувати свої інтереси, підпорядковувати їх колективним. Саме ця концепція підпорядкування інтересів особистості інтересам колективу була взята на озброєння тогочасною педагогікою. Багато шкільних і класних колективів перетворилися на інструмент конформізму. Часто колектив використовувався як засіб розправи над особистістю.
Проти подібного тлумачення значення колективу виступив В.О.Сухомлинський. У роботі Павлиської школи він прагнув організувати процес виховання колективу, мікроклімат якого позитивно впливав би на розвиток кожного школяра. Він розглядав колектив як ідейну, інтелектуальну, емоційну та організаційну спільність, відзначав роль колективних емоцій, спільних переживань, спілкування у збагаченні життя колективу, застерігав, що колектив – надзвичайно дієвий засіб, тому користуватися ним треба обережно.
Колективу властиві певні ознаки, які дозволяють вичленити його серед інших груп. А.С.Макаренко вважав, що це:
- спільність і суспільна значущість мети;
- єдність дій;
- відносини відповідальної залежності (керівництва і підлеглості);
- уміння вихованця і наказувати, і підкорятися;
- психологічний клімат – загальний настрій, який створює емоційний комфорт для всіх і можливість самореалізації для кожного;
- дисципліна.
Сучасні психологічні дослідження дозволяють виділити такі ознаки (властивості) колективу:
- моральна спрямованість діяльності; - організаційна єдність; - психологічна єдність (інтелектуальна, емоційна і вольова); - здатність до самоуправління; - групова готовність; - міжгрупова єдність.
Учнівський колектив має певну структуру. Всі учні школи складають загальношкільний колектив, вчителі – педагогічний. Хоч і А.Макаренко і В.Сухомлинський стверджували: в школі повинен бути єдиний колектив. Досягти цього дуже важко і повністю не вдавалося майже в жодній школі. Тому говорячи про виховний, мають на увазі первинний колектив. В умовах школи такими колективами є класи. Крім того, в межах загальношкільного колективу функціонують групи за інтересами, гуртки, клуби, виробничі бригади, спортивні команди, колективи художньої самодіяльності. Це теж первинні колективи, але їх називають тимчасовими через коротку тривалість їх існування. У класах формуються найбільш тривалі та стійки стосунки між учнями, між учнями і вчителями, відносини з іншими класами. Класи мають свої органи самоврядування, які взаємопов'язуючись, створюють систему органів самоуправління загальношкільного колективу.
Спираючись на теорію і досвід А.С. Макаренка, виділяємо три стадії розвитку колективу: стадію первинного синтезу, стадію диференціації і стадію синтезу.
Перша стадія є початковою, коли колектив тільки створюється, формується, люди придивляються один до одного, до вихователя. Колектив — мета виховних зусиль педагогів. Вихователь знайомить вихованців з метою, завданнями, перспективами колективу. Вимоги ідуть від нього. Школярів об'єднує загальне емоційне напруження, бо невідомі норми, вимоги до їх життя, але поступово діти дізнаються, хто є хто, з'являються малі групи.
Друга стадія характеризується тим, що завершується взаємне вивчення, утворюються малі групи, формується актив, накопичуються традиції, розвивається співробітництво, взаємодопомога. Вимоги йдуть не лише від вихователя, а й від активу, лідерів. Колектив стає фактором розширення соціального досвіду дітей, залучення його до духовної культури свого народу.
На третій стадії затверджуються відносини співробітництва, взаємодопомоги, поваги один до одного. Дитина має можливість самореалізуватись, бо створюються умови для діяльності кожного. Це той ідеал стосунків, який максимально сприяє всебічному розвитку особистості.
