Процес виховання - система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.
Специфіка цього процесу полягає передусім у цілеспрямованості. Наявність конкретної мети робить цей процес систематичним і послідовним, не допускає випадковості, хаотичності у проведенні виховних заходів. Процес виховання залежить від  об'єктивних  і  суб'єктивних чинників.
Об'єктивними чинниками є особливості розбудови системи закладів освіти зокрема, перебудова економіки на ринкових засадах, особливості розвитку соціальної сфери, відродження національних традицій, звичаїв, обрядів, народної педагогіки, розширення сфери спілкування з іноземними громадянами, вплив природного середовища.
До суб'єктивних чинників належать соціально-педагогічна діяльність сім'ї та громадських організацій, навчально-виховна діяльність навчальних закладів, цілеспрямована діяльність засобів масової інформації, закладів культури, позашкільних установ, церкви.
Виховний процес є двостороннім, тобто у ньому обов'язкова участь і взаємодія учителя-вихователя та вихованця.
Процес виховання переслідує різні завдання, розгортається різними напрямами. Його ефективність значною мірою залежить від того, наскільки виховання здатне передбачити необхідність розв'язання конкретних виховних завдань. Цей процес є неперервним. Вільний від навчання час заповнюють корисні справи, які сприяють формуванню позитивних рис особистості. Це особливо стосується виховної роботи з педагогічно занедбаними учнями, неповнолітніми правопорушниками. Виховання є тривалим процесом. Людина виховується з дитинства до зрілості. Процес виховання є комплексним.  Особистість формується в цілому, певні риси та якості в неї розвиваються не почергово, а одразу. Виховному процесові притаманна віддаленість результатів від моменту здійснення безпосереднього виховного впливу. Процесу виховання властива  самокерованість. Він здійснюється в двох напрямках: від вихователя до вихованця (прямий зв'язок), результатом чого є послідовність взаємопов'язаних виховних ситуацій; від вихованця до вихователя (зворотний зв'язок), який дозволяє будувати кожну виховну ситуацію з урахуванням результативності попередньої. Чим більше у розпорядженні вихователя зворотної інформації, тим доцільнішим стає виховний вплив.

Мета виховання – це заздалегідь визначені (ті, що прогнозуються) результати у підготовці підростаючого покоління до життя, в їх особистому розвитку і формуванні, яких прагнуть досягнути в процесі виховної роботи . Мета виховання — сукупність властивостей особистості, до виховання яких прагне суспільство. Мета виховання має об'єктивний характер і відображає ідеал людини в узагальненій формі. Ідеал – це уявлення про зразок людської поведінки і стосунків між людьми, що формуються під впливом мети життя.

Будь-яке виховання – від найменших заходів до державних програм – завжди має цілеспрямований характер. Виховання без мети не існує. Меті підпорядковуються всі компоненти: зміст, організаційні форми, методи виховання. Мета – це та характеристика, що визначає виховну систему в цілому. Загальною метою виховання у сучасному суспільстві є всебічний і гармонійний розвиток дитини. Отже, від соціального, духовного і матеріального рівнів розвитку суспільства залежить формулювання мети виховання, яка визначає систему виховної роботи, а значить і майбутнє держави.