1) розвиток особистості має спадковий, нерівномірний та інтегративний характер;
2) особистість вихованця розвивається під впливом соціального середовища;
3) особистість вихованця розвивається під комплексним впливом всіх факторів її формування;
4) особистість формується в діяльності;
5)зміна особистості вихованця вимагає зміни ставлення до неї.
Основними рушійними силами розвитку особистості вихованця є:
• рівень розвитку особистості та її ідеали, життєві цінності й настанови;
• потреби, мотиви, мотивації особистості та моральний обов’язок;
• життєві домагання особистості та її можливості;
• спадкові дані та потреби виховання;
• емоційно-почуттєва сфера особистості;
• особливості протікання нервово-психічних процесів особистості та ін.
Вікова періодизація дітей має 2 періоди:
І - Дошкільний – від народження до 6 (7) років;
II- Шкільний – від 6(7) років до закінчення школи.
У свою чергу кожний з цих двох періодів ділиться на три етапи. Спочатку розглянемо дошкільний період.
Перша стадія – раннє дитинство (1 – 3 років).
У цей час найважливішим є вплив батьків на дитину, оскільки це період розвитку мови, пам'яті, почуття, волі, психіки в цілому.
Друга стадія – переддошкільний вік – (3 – 5 років).
Третя стадія – дошкільний вік (5 – 6(7)) років. У цей час інтенсивно розвиваються зовнішні органичуття, збільшується запас слів, розвивається пам’ять, появляються вольові ознаки, прагнення до всього нового, до навчання, до праці.
II. Шкільний період. Він також ділиться на три стадії:
1. Молодший шкільний вік (6 (7) – 11 років)). Провідна діяльність – навчання, встановлення відносин, виявлення інтересів, потреба в трудовій діяльності.
2. Середній шкільний вік ( 11 – 15 років). Цей вік називають також підлітковим або перехідним. У цей час змінюється соціальний статус підлітка, розширюються його контакти, відбувається відносне звільнення від опіки батьків, переглядаються переконання та уявлення, формується новий світогляд тощо. За висновком Н.Єгонської, саме у підлітковому періоді у 7 разів збільшується кількість негативних вчинків та у 40 разів зростає число немотивованих вчинків.Тому педагоги повинні спрямувати бурхливу енергію підлітків на пробудження їх серйозних інтелектуальних інтересів, на активну участь у суспільному житті, на різноманітну корисну діяльність, передусім на навчання.
3. Старший шкільний вік (15 – 18 років).
Старший школяр за своїм анатомо-фізіологічним розвитком наближається до дорослої людини. В юнацькому віці формуються стійкі інтереси, погляди, переконання, світогляд, мотиви поведінки, вольові якості, з’являється здатність самостійно оцінювати всі сторони життя суспільства, оточуючого середовища, намагання зорієнтуватися у виборі майбутньої професії, У цьому віці поруч з дуже важливою роллю цілеспрямованого виховання найбільш чітко проявляється активність самої особистості,
