Педагогіка надзвичайно багатогранна. Досліджуваний нею предмет настільки складний, що окрема наука не в змозі повністю охопити його сутність. Тому сучасну педагогіку правильніше називати системою теоретико-прикладних наук. В основі такої системи стоїть загальна педагогіка – галузь педагогіки, що вивчає головні теоретичні й практичні питання виховання, навчання і освіти, досліджує проблеми навчально-виховного процесу
У загальній педагогіці традиційно виділяють чотири розділи: загальні основи, теорія навчання (дидактика), теорія виховання і школознавство.
У загальних основах педагогіки розкривається природа розвитку особистості вихованця як об'єкта і суб'єкта педагогічного процесу (фактори, закономірності, теорії розвитку), мета виховання в сучасному суспільстві, а також наукові засади організації педагогічної діяльності (її структура, функції) тощо.
Теорія навчання або дидактика розкриває наукові основи (принципи, форми, методи, прийоми, засоби) цілеспрямованого впливу на розвиток інструментальної сфери особистості.
Теорія виховання розробляє наукові основи (принципи, прийоми, форми) виховання мотиваційно-ціннісної сфери вихованців. Предметом цього розділу загальної педагогіки є виховання у вузькому значенні.
Школознавство - розділ загальної педагогіки про організацію і управління діяльністю загальноосвітнього навчально-виховного закладу.
Галузевих педагогік налічується близько двадцяти. Це самостійні науки, що мають свій предмет, методи дослідження, понятійний апарат. Вони спитаються певною мірою на структуру та принципи загальної педагогіки і є "дочірніми" науками.
До системи педагогічних наук належать:
Вікова педагогіка (дошкільна, шкільна, педагогіка дорослих, геронтогогіка) - вивчає особливості виховання людини на різних вікових етапах. Вікова педагогіка охоплює всю систему середньої освіти. У її компетенції перебувають також особливості виховного процесу в професійно-технічних училищах, вищих навчальних закладах, вечірніх (змінних, заочних) школах.
Професійна педагогіка (військова, спортивна, юридична і т.д.) займається проблемами виховання, професійної підготовки спеціалістів різного фаху.
Спеціальна педагогіка досліджує особливості виховання людей з різними вадами розвитку: глухих та глухонімих (сурдопедагогіка), сліпих (тифлопедагогіка), розумово відсталих та дітей із затримкою розумового розвитку (олігофренопедагогіка).
Історія педагогіки досліджує розвиток педагогічних ідей і практики виховання в різні історичні епохи.
Окрему групу педагогічних наук складають так звані часткові або предметні методики, що досліджують методи, прийоми та форми викладання і вивчення конкретних навчальних дисциплін.
Останнім часом широко заявляють про себе такі відносно нові галузі педагогічної науки, як філософія виховання, порівняльна педагогіка, соціальна педагогіка і ін.
Філософія виховання займається аналізом педагогічних ідей, які розвиваються в руслі різних філософських систем.
Порівняльна педагогіка досліджує педагогічні теорії та виховні системи різних країн.
Соціальна педагогіка вивчає проблеми позашкільного виховання дітей і дорослих. В її складі виділяються такі галузі, як сімейна педагогіка, педагогіка перевиховання правопорушників та ін. Науково-теоретичну структуру соціальної педагогіки становлять: агогіка - наука про вивчення проблеми запобігання відхиленням у поведінці дітей та підлітків; герогіка - наука про соціально-педагогічні проблеми людей похилого віку; андрогогіка - наука про освіту та виховання людини впродовж усього її життя; віктимологія - наука про різні категорії людей, які стали жертвами несприятливих умов соціальної організації та насильства.
