Великою подією в літературному житті було видання першої та другої книг “Народних оповідань” Марка Вовчка. Ніби сам народ заговорив у них про своє життя, про кріпацьку долю, про пекучі свої болі і бажання визволитись від кріпосників. Поряд з гнівною, революційно-пристрастною поезією Шевченка “Народні оповідання” були могутнім засобом у боротьбі проти кріпацтва.Хоча до першої збірки ,,Народних оповідань’’ увійшло лише 11 невеликих творів ,,Сестра’’, ,,Козачка’’, ,,Викуп’’), вона справила велике враження на літературно-громадську думку реалістичним зображенням трагічної долі кріпаків, їх бажання вирватися з кріпацького рабства. Найвищого мистецького рівня досягає Марко Вовчок у зображенні трагічної долі жінки-кріпачки, яка в тогочасному суспільстві була найбільш гнобленою, приниженою й безправною істотою. Цей образ посідає центральне місце в обох книжках ,,Народних оповідань’’. Зосереджуючись передусім на станових суперечностях, виявляючи глибоке знання конкретних явищ кріпосницької дійсності, Марко Вовчок показує, як життя цих прекраснихдушею трудових людей нівечать жорстокі поміщики та їхні прислужники. В оповіданні ,,Козачка’’ вільна дівчина одружується з кріпаком. Ця колізія становить зав’язку й продовжується в основній лінії сюжету оповідання. В життєво-правдивих образах Олесі, її чоловіка й синів Марко Вовчок зуміла показати найхарактерніші риси мільйонів кріпаків із їх страдницькою, трагічною долею.Суворим звинуваченням кріпацтву було одне з найкращих оповідань письменниці ,,Горпина’’, де змальовано трагедію молодої матері, яка через деспотизм і сваволю пана втратила дитину й збожеволіла.У драматично напруженому сюжеті оповідання ,,Ледащиця’’ показані протест сільської дівчини Насті проти кріпосної залежності її родини, тяжка боротьба за те, щоб позбутися кріпацтва і ,,на самих себе робити…’’ Мотив згубного впливу кріпацтва на долю підневільної людини звучить ів одному з найкращих оповідань Марка Вовчка ,,Два сини’’ (1861), де майстерно розробляється актуальна на той час тема рекрутчини, царської солдатчини. У формі тужливо-задушевної оповіді матері-вдови про долю своїх синів, яких пан віддав у рекрути й яких загубила царська солдатчина, зображена одна з типових трагедій селянського життя, велике горе й безнадія самотньої, пригніченої злиднями немічної матері. ,,Два сини’’- чи не найбільш довершене оповідання Марка Вовчка щодо виявлення авторського чуття композиції, майстерності оповіді від імені персонажа, чітко окресленого як народний характер. Воно звучить як глухий трагічний стогін душі замученої важкою недолею людини, як реквієм за загиблими синами й доживаючими свій вік матерями-вдовами, звучить так, що ,,морозиться кров у жилах’’ (І. Франко).
