Поява «Послання» була викликана громадянським наміром поета змінити підневільне становище України, а головне – пробудити в українців почуття національної гідності й честі, посилити їхню національну свідомість. У «Посланні» Шевченко звертається до представників панівного класу. Основне інтонаційне спрямування твору – пересторога, прохання і гнів. Епіграфом до твору стали слова з Біблії.Таким епіграфом автор натякає на панів, які експлуатують кріпаків і водночас говорять, що люблять народ. Ліричний герой важко переживає трагізм навколишнього життя: він чіткіше від інших бачить зло й неправду, те не може цьому лиху зарадити. До боротьби проти царату Шевченко закликав ще на початку «Послання». Цей мотив він продовжує розгортати в образі біблійного страшного суду – селянської революції. Тема розмови ліричного героя з паном – самобутність культури українського народу та її роль у визволенні з-під ярма самодержавства. Поет вважає, що правду треба шукати на власній землі, силу слід черпати, спираючись на свій народ, справжню волю можна здобути тільки в єднанні з ним. Слов’янофільські (слов’янофіли - прихильники об’єднання всіх слов’ян) прагнення українських панів Шевченко висміює, тому що, борючись за об’єднання слов’янських народів, слов’янофіли погоджувались підкорятися російському цареві, до того ж цуралися простолюдинов, нехтували своєю мовою. Шевченко викриває тих, хто привласнив собі героїчну славу козацьких низів. Крилатий вислів «І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь» свідчить, що Шевченко не був національно обмеженим, що він виступав проти іноземного – тільки реакційного, а прогресивне з культури інших народів радив переймати, не забуваючи рідної як першооснови. В «Посланні» епічного немає зовсім, є тільки лірика, пройнята актуальними громадянськими мотивами. Значення «Послання»: вплив на формування національної самосвідомості українського народу, осуд космополітизму (теорія, що проповідує байдуже ставлення до вітчизни і свого народу, обстоює необхідність заміни національного громадянства світовим), в утвердженні демократичного розуміння історії України та її культурного процесу.
