У роки заслання Шевченко, як і раніше, працює в різних поетичних жанрах. Він пише соціально-побутові та побутово-етологічні поеми (,,Княжна’’, ,,Марина’’, ,,Москалева криниця’’, ’’ ,,Петрусь’’ та ін.), історичні поеми й вірші ,,Заступила чорна хмара’’, ,,У неділеньку у святую’’ та інші), вірші й поеми сатиричного змісту (,,П. С’’, ,,Царі’’). Та головний набуток його творчості– лірика. Лірика й особистого плану, й рольова, в якій чільне місце належить віршам у народнопісенному дусі; це-етап не тільки в його творчому розвитку, а й в українській поезії взагалі. Реалістичним психологізмом, природністю поетичного вислову вона випереджала літ-ну добу й створювала грунт для дальшого піднесення укр. поезії наприкінці ХІХ ст.У ліриці, яку поет започаткував циклом ,,В казематі’’, з трагічними мотивами мук самотності, нудьги, ностальгії органічно поєднується героїчний мотив нескореності, духовного опору царизму. Незламність, твердість переконань Шевченко засвідчував уже самим фактом творчості всупереч царській забороні. У роки заслання остаточно утверджується й поглиблюється реалістичний психологізм Шевченка.Психологічний реалізм поета визначив образну структуру його ліричних віршів. Поряд із віршами, викликаними переживаннями арешту й заслання (,,Мені однаково, чи буду’’, ,,Самому чудно. А де ж дітись?’), велике місце в ліриці цього періоду займають автобіографічні поезії, навіяні спогадами про минуле (,,Якби ви знали, паничі’’, ,,Мені тринадцятий минало’’, ,,Г. З.’’ та інші). Спогадами про Україну, тугою за рідним краєм навіяні Шевченкові вірші в народнопісенному дусі (пісні або ліричні мініатюри), більшість яких написано на Косаралі. Хоч у роки заслання Шевченко пише значно менше творів одверто політичного змісту (як ,,Сон’’ і ,,Кавказ’’), уся його поезія (і лірика, й поеми) наснажена духом заперечення існуючого ладу. Такі ліричні вірші, як ,,Не спалося, - а ніч, як море’,,І виріc я на чужині’’, соціально-побутові поеми ,,Княжна’’, ,,Марина’’. Висновок про те, що саме самодержавство є опорою й захисником кріпосників, цілком логічно випливає з творів поета. Також у період заслання Шевченко написав 9 побутових поем та ряд повістей, з яких збереглося тільки 9.12 червня 1857 року, за півтора місця до звільнення із заслання, Шевченко почав писати щоденник (,,Журнал’’, як він його найчастіше називає у записах. Це-найвидатніший твір Шевченкової мемуарної прози, ,,надзвичайно влучний автопортрет поета і людини’’, ,,не тільки одне з найцінніших до його життєпису джерел, а разом і ключ до його творчості, до того дивного секрету скоряти людські серця, викликати відповідні настрої, що високою мірою посідав наш поет’’.
