Новий період творчості Шевченка охоплює 1843-1847 рр. (до арешту) і пов’язаний з двома його подорожами в Україну. За назвою збірки автографів ,,Три літа’’ (яка включає поезії 1843-45 рр.) ці роки життя й творчості поета названо періодом ,,трьох літ’’.З жовтня по грудень 1845 року поет переживає надзвичайне творче піднесення, пише один за одним твори ,,Єретик’’, ,,Сліпий’’, ,,Наймичка’’, ,,Кавказ’’, ,,І мертвим, і живим…’’, ,,Холодний яр’’, ,,Як умру, то поховайте’’ (,,Заповіт’’) та ін. Тоді є він задумує нове видання ,,Кобзаря’’, куди мали увійти його твори 1843-47 рр. легального змісту. Твори періоду ,,трьох літ’’ написані рукою зрілого майстра. Це час усвідомлення суті трагедії України в суспільно-політичному, національному, релігійному, морально-етичному вимірах. Переважали масштабні історіософські твори, де поет заглиблюється в минуле України, болісно шукаючи ті зламні моменти, що призвели до повної втрати самостійності й перетворення на колонію. Тверда віра в могутній вплив поетичного слова, зверненого до сучасників, зумовлює його активну позицію, неодмінну зверненість його до читача, ораторський характер стилю громадянської лірики цього періоду, не розрахованої на цензурний друк. У творах періоду ,,трьох літ’’ політичні ідеї поета стають його художніми ідеями й визначальним формотворчим чинником поезії, що зумовило його звернення до політичної сатири, інвективи, викривального монологу, до образів найширших художніх узагальнень, до умовності, фантастики, гротеску. Його революційні поезії одверто прагнуть активного впливу на свідомість читача. Саме ,,образ автора’’ в політичній поезії Шевченка виростає в образ-характер. Політична Шевченкова поезія не стільки людинознавча, скільки суспільствознавча: головна її мета – присуд дійсності, яку художньо ,,моделює’’ поет, а предмет зображення – не людські характери та їхня психологія, а соціально-політичний ,,стан речей’’, типові для тогочасної дійсності суспільні обставини.Отже, період ,,трьох літ’’ – роки формування художньої системи зрілого Шевченка, яку характеризує органічне поєднання реалістичного й романтичного начал, причому домінуючою тенденцією стає прагнення об’єктивно відображати дійсність у всій складності її суперечностей. У ці й наступні роки поет пише твори, в яких реалістичне начало по-різному поєднується з романтичним (,,Сова’’, ,,Наймичка’’, ,,І мертвим, і живим…’’, ,,Сон’’, ,,Єретик’’), і твори суто романтичні (,,Великий льох’’, ,,Розрита могила’’, історичні поезії періоду заслання), і повісті російською мовою, де переважає просвітительський реалізм, нерідко забарвлений нотками сентиментального замилування. Таке співіснування романтизму й реалізму в творчості зрілого Шевченка є індивідуальною особливістю його творчого методу
