Для Т. Г. Шевченка завжди були небайдужими долі всіх поневолених народів, особливо слов'янських. Поему «Єретик» поет присвятив своєму сучаснику, видатному чеському вченому-славісту П. Й. Шафарику. Поет висловлює сподівання, що за слов'янськими народами велике майбутнє.Поема «Єретик» не має експозиції. Вона починається монологом Яна Гуса, якому передує епіграф з Псалтиря. Це слова з притчі нагадують і про долю самого Ісуса Христа, заповіді якого стали основою християнства, і про долю царя Давида, якого зневажали за те, що в дитинстві він був пастухом, але став главою могутньої Іудейської держави. Отже, у поемі поет використовує інакомовність. Так, епіграф твору тісно пов'язаний з назвою — «Єретик». Адже людину, яка виступила проти церковних догм, можна порівняти з каменем, відкинутим будівельниками.Як Христос в єрусалимському храмі викривав беззаконня, так само і Ян Гус ніс людям правду про облудність католицьких священиків, які продавали папські індульгенції всім, хто платить. Реакційних католицьких священиків Тарас Шевченко називає розбишаками і людоїдами, порівнює їх з бугаями в загороді, з гадюками. Автор з повагою ставиться до сміливого вчинку Яна Гуса, адже чеський герой не просто вболіває за долю свого народу, а й діє. він виступив проти Папи Римського, показавши чехам приклад мужності в боротьбі за національну і соціальну незалежність. Ян Гус не боїться смерті. Тарас Шевченко характеризує його епітетами «праведний», «добрий», «славний», «сміливий чех». Його заклик до боротьби звучить голосно і рішуче.Він так само мужньо йшов на «суд нечестивий», як Христос на Голгофу. Перед лицем смерті праведник «і не стрепенувся...» перед огнем. Але слова правди, сказані чеським героєм, не пропали марно. А це значить, що слова Яна Гуса стали наріжним каменем боротьби за незалежність. У поемі «Єретик» Тарас Шевченко розкриває загальні проблеми всіх поневолених народів: між людьми повинні бути тільки воля й правда, а люди мусять пам'ятати, що вони люди.
