Поема «Неофіти» — алегоричний твір. Про цю поему Шевченко писав, що вона "нібито з римської Історії" . Насправді, поет викриває тут сучасний йому державний лад царської Росії, засуджує деспота царя, пророкує близьку перемогу революціонерів (неофітів). Взагалі, неофіти – новонавернені до якоїсь віри, вчення. В поемі "Неофіти" – перші християни. Проповідь апостола Петра навертає Алкіда головного героя, і його товаришів до нової правди. Кинувши безтурботні втіхи оргій задля катакомб, вони стають неофітами. За допомогою образу Алкіда, міфологічного персонажа епохи античності, Шевченко прийшов до образу провісника свободи стверджуючи на важливих етапах розвитку людського суспільства актуальність і необхідність подвигу. У поемі також подана Історія народження пророка з "кроткої жінки, матері Алкіда, на тлі катувань її сина-пророка. Сприйнявши кровно муки свого сина, жінка, за словами Шевченка продовжувала нести правду в народ. Шевченко створив новий образ матері-жінки, що йде на шлях громадського служіння під впливом самовідданості пророка-сина, образ, якого ми не знаємо в попередніх творах великого поета та й взагалі у світовій літературі. Так, безіменна мати Алкіда – символ всіх страдниць-матерів, сини яких піднялися за людину, за правду людяності. Героїня відрізняється від інших матерів, створених поетом, духовною зрілістю. Мати Алкіда переборює особисте горе сприйняттям світогляду сина, поширенням його ідей, і несе синове слово в люди "І на торжища, і в чертоги".
