Аксіологія – учення про цінності.
Гегель розмежовує цінності і вартості.
Цінність – це об’єктивна значимість певних компонентів дійсності, що відповідають потребам та інтересам соціальних суб’єктів.
Виділяють матеріальні та духовні цінності.
Цінності класифікують:
- За сферами соціального життя: політичні, економічні, побутові, виробничі, сімейні, релігійні та інші.
- За формаційною чи цивілізаційною ознаками: цінності первіснообщинної, рабовласницької, феодальної, капіталістичної та комуністичної формацій або цінності давньоєгипетської, давньовавілонської, давньоіндійської, давньокитайської цивілізацій чи цивілізацій інків, ацтеків, майя та інших
- Згідно їх носіїв: індивідуальні, групові, класові, суспільні та загальнолюдські
Виділяють базові цінності (цінності добра, свободи, користі, істини, правди, творчості, краси, віри). Підсумковою цінністю є благо як єдність істини, добра і міри. Благо виступало вищим життєвим орієнтиром людини, узагальнювало в собі і вищу мету її існування, і спосіб життя.
Цінності в житті суспільства виступають соціально-значимими орієнтирами діяльності суб'єктів, одним із факторів розгортання політичної історії. Саме через культурні цінності людина задовольняє свої потреби, і саме існування цінностей відрізняє людину від тварини. Цінності становлять фундамент культури, і предметним полем формування цінностей є культура. Ці категорії невіддільні одна від одної. Культура визначається через систему цінностей та ідей, що слугують для регулювання поведінки членів даного соціуму.Культура є цементом будівлі суспільного життя, а цінності — осередком духовного життя суспільства.
Цінності скріплюють громадську єдність, цілісність соціуму, перешкоджаючи руйнівному впливу ззовні.
Виконуючи важливу роль інтегруючих, соціалізуючих, комунікативних засад у житті суспільства, цінності забезпечують духовно-вольову єдність суспільства, високий рівень самосвідомості і організованості його членів.
