Суспільство – це складна система багатоманітних зв*язків і відносин між людьми, що виникають в процесі їх цілеспрямованої свідомої діяльності по виробництву засобів і забезпеченню умов свого спільного життя.
Відповідно до матеріалістичного принципу першоосновою розвитку є трудова, виробнича діяльність людей, яка спрямована на задоволення потреб особи і насамперед матеріальних потреб людини. Саме потреби спонукають виробництво безпосередніх засобів до життя. Для того, щоб мислити, займатися політикою, наукою, мистецтвом, релігією, люди повинні їсти, пити, мати житло, й одягатися.. Звідси випливає, що основою будь – якого суспільства виступає виробництво безпосередніх засобів для життя.
Основою суспільного розвитку є матеріальне виробництво.
Матеріальне виробництво - процес трудової діяльності людей, які за допомогою матеріальних засобів створюють матеріальні блага для задоволення своїх потреб
Духовне виробництво – процес направлений на створення духовних засобів для задоволення духовних потреб. Духовне виробництво існує у трьох формах: масове, індивідуальне, спеціалізоване.
Масове духовне виробництво – це усна народна творчість: народні пісні, думи, оповідання, перекази, прислів’я, й приказки. Його суб’єктом є народ. Він передається з уст в уста, втілюється в предмети побуту, реалізується в танцях, звичаях, обрядах.
Індивідуальне духовне виробництво – це виробництво, що здійснюється конкретним індивідом – художником, вченим, письменником, композитором, поетам, вчителем. Воно має елітарний характер.
Спеціалізоване духовне виробництво (професійне) – здійснюється в межах тих чи інших установ, що спеціалізуються на певних видах духовного виробництва.
Єдність матеріального та духовного виробництва базується на задоволенні потреб людини, які з одного боку, є спонукальним чинником будь – якої діяльності, з другого постають відносно самостійним процесом виробництва потреб