Праця – це доцільна позитивна продуктивна свідома діяльність людей по перетворенню речей, природи і самої людини з метою задоволення своїх зростаючих потреб і забезпечення умов існування.
Праця виступає умовою розвитку самої людини.
Праця поділяється за кількома підходами:
- Конкретна (безпосередній процес виконання певних операцій) \ абстрактна (усереднена за суспільно-необхідним робочим часом по виготовленню певної споживчої вартості при нормальних умовах)
- Фізична \ розумова
- Ручна \ машинна \ автоматизована
Праця виступає як засіб самоорганізації суспільства.
Значення праці в житті людини і суспільства виявляється у багатьох різноманітних її функціях. Основні з них такі.
· Праця є основним, природнім, суспільно визнаним, моральним способом задоволення всіх матеріальних і дуже багатьох духовних потреб як окремої людини, так і людства в цілому.
· Праця створює суспільне багатство, пристосовує природні умови для зручності людей, опосередковує, регулює, контролює одержання людиною природних благ.
· Праця формує спільноти людей, суспільство загалом і визначає суспільний прогрес. Праця та її результати визнаються суспільством як природна основа соціальної диференціації, вони є серцевиною всіх соціальних відносин.
· Праця та підготовка до неї стає основною рушійною силою розвитку людини. Створюючи та вдосконалюючи матеріальні й духовні блага, людина набуває знань, трудових навичок, вміння ефективно взаємодіяти з іншими людьми. Праця — це визначальна сфера соціалізації людини в суспільстві.
· В праці і завдяки праці люди пізнають як закони свого розвитку, так і закони природи. Інтелектуальна, творча праця відкриває кожній окремій людині та людству загалом шлях до свободи, включаючи свободу від природних небезпек, від хвороб, від матеріальних нестатків
