Наукове пізнання – процес вироблення знань про суттєві ознаки, закони і закономірності розвитку об’єктів.
Існують два рівні наукового пізнання: емпіричний і теоретичний.
Емпіричний - це такий рівень наукового пізнання, зміст якого головним чином отримано з досвіду ( методи - спостереження, опис, моделювання).
Теоретичний рівень наукового пізнання є більш високим ступенем дослідження дійсності, де об'єкт постає з боку тих його зв'язків і відносин, які недоступні безпосередньому чуттєвому вивченню. На цьому рівні створюються системи знань, теорій, у яких розкриваються загальні та необхідні зв'язки, формулюються закони в їх системній єдності та цілісності. ( методи - індукція, дедукція, абстрагування)
Форми пізнання: Для наукового пізнання насамперед характерні такі форми, як емпіричний факт, проблема, ідея, гіпотеза, теорія
Фактом називають подію, явище, процес, які мають місце в об'єктивній дійсності і є об'єктом дослідження. Факт -це речення, що фіксує емпіричне знання.
Проблема - це теоретичне або практичне запитання, яке потребує свого вирішення,, вивчення і дослідження,.У перекладі з грецької мови цей термін означає: перешкоди, складність, завдання.
Поштовхом до створення наукової проблеми є нові факти, що виникають на практиці; вони не вкладаються в існуючу систему знань і тому потребують для свого пояснення нових ідей.
Однією із важливих форм розвитку наукового знання є ідея. Якщо ж пізнання розуміти як відображення дійсності, то ідея виступає як специфічна форма цього відображення. Однак ідея не зводиться до фіксації результатів досліду, але є відображенням речі, властивості або відношення не просто в їх наявному бутті, а у необхідності і можливості, в тенденції розвитку. Ідея є активною, посередньою ланкою в розвитку дійсності, що створює нові форми реальності, які не існували раніше.
Концепція - певний спосіб розуміння, трактування будь-якого явища, процесу, основна точка зору на предмет або явище, провідна ідея для їх систематичного тлумачення.
Гіпотеза - це науково обгрунтоване припущення про існування явищ, про внутрішню структуру або функції явищ, про причини виникнення і розвиток явищ, вірогідність яких на сучасному етапі виробництва і науки не може бути перевірена й доведена.
