1. Чуттєве пізнання створюють чуттєві образи, отримані при безпосередньому впливі предметів і явищ дійсності на органи чуття (зір, слух, нюх, дотик, смак).
Основні форми чуттєвого пізнання: ♦ відчуття; ♦ сприйняття; ♦ уявлення.
Відчуття — безпосереднє відображення будь-якої окремої властивості об'єкта (кольору, звуку, запаху) за допомогою одного з органів відчуттів. Відчуття залежать як від властивостей об'єкта, так і від будови органа, що сприймає. Сприйняття — вища форма чуттєвого пізнання — відображення цілого, системи властивостей за допомогою кількох органів чуття. З одного боку, відображення цілого залежить від властивостей об'єкта, а, з іншого, від будови органів сприйняття (тому що складається з відчуттів), попереднього досвіду і всієї психічної структури об'єкта. Специфічною формою чуттєвого пізнання є уявлення — відтворення в психіці чуттєвого образу об'єкта на основі минулих відчуттів і сприймань. Фізіологічну основу уявлень становлять сліди збуджень, що зберігаються в корі великих півкуль головного мозку від минулих подразнень органів чуття. Уявлення — це перехідна форма від чуттєвого пізнання до пізнання.
Характерні риси чуттєвого пізнання:
♦ безпосередність; ♦ одиничність; ♦ поверховість.
♦ конкретність; ♦ наочність;
2. Раціональне пізнання — це активне, опосередковане й узагальнене пізнання за допомогою знаків природної або штучної мови. Виражається у формах суджень, висновків, понять.
Судження — форма відображення в людській голові наявності або браку ознаки у предмета. Судження здійснюється у формі ствердження або заперечення. В одних судженнях вже досягнуте достовірне знання про ознаки предмета: "Людина може з успіхом працювати в умовах космічного польоту". У вірогідних судженнях тільки передбачається наявність або брак якої-небудь ознаки предмета: "Можливо, що на Марсі існує органічне життя". У судженнях - питаннях лише робиться запит про існування якої-небудь ознаки у предмета: "Чи існує вірус, що поширює онкозахворювання?".
Умовивід — це процес виведення нового судження із вже наявних. Те, що виведено у процесі умовиводу, називається висновком. Ті судження, з яких виводиться висновок, називаються посиланням, або засновками. Умовивід — це закономірний зв'язок суджень, тобто, речень. Він існує тільки тоді, коли посилання пов'язані між собою якою-небудь ланкою, так званим середнім терміном.
Поняття — це кінцевий результат, підсумок наукового пізнання світу. У формі понять відображається сутність предметів і явищ.
Поняття виникає вже на емпіричному рівні, у повсякденному житті, коли, наприклад, діти "визначають" речі функціонально: "Що таке фрукти?" — "їх їдять"; "Що таке собака?" — "Вона кусається". Тобто, на цьому рівні поняття відображають зовнішні, а інколи й уявні ознаки речей ("Моя мама краща за всіх!").
Поняття як форма раціонального пізнання є результатом суджень і умовою їх виникнення, воно як форма мислення є концентрованим вираженням тривалого історичного досвіду пізнання та схованих від органів чуття, глибинних, головних властивостей і явищ дійсності.
Характерні риси раціонального пізнання:
♦ опосередкованість; ♦ узагальненість;
♦ абстрактність; ♦ брак наочності;
♦ сутнісність
