Гносеологія досліджує умови,механізми,методи та принципи пізнання діяльності людини.
Пізнання - це процес, в якому здійснюється пізнавальне відношення суб'єкта до об'єкта, досліджується суть і можливість пізнання людиною природи та самої себе, виявляються передумови, засоби, закономірності руху пізнання та критерії його істинності
Пізнання здійснюється як перехід від знання до глибокого знання і складається із безлічі моментів відображ. об’єктів світу,людини. Пізнання є процесом ідеального освоєння світу,бо в цьому процесі,люди одержують,обробляють та використовують знання про світ та людину.
Всім людям притаманне бажання до пізнання і знань.
Пізнавальну діяльність обумовлюють праця і практика. Практика вимагає і робить можливим пізнання людини, породжує потребу у знаннях,формує здатність здобувати знання, зумовлює створення засобів для пізнання.
Практика виступає як основа пізнання і як вихідний момент,з якого почин.пізнавальний процес.
Практика постійно змінюється,тому пізнання має динамічний,суперечливий характер.
Сутність пізнавального процесу – вироблення людиною відповідного пізнаваному об’єкту знання. Для орієнтації людини у світі і для перетворення речей природи і самої себе для задоволення своїх зростаючих потреб.
Сутність пізнання пояснюється тим,що це процес ідеального освоєння світу,бо пізнання – це процес відображення властивостей об’єктів, фіксації знань про ці властивості відповідно у формуванні знань.
Пізнання –це процес взаємодії об’єкта(природа,речі,суспільство,сама людина тощо) із суб’єктом (людина,група осіб).
У теорії пізнання є такі основні принципи:
1)об’єктивності (об’єкти треба пізнавати такими,яким вони є. Не видавати бажане за дійсне).
2)пізнавальності (об’єкти можна пізнавати такими,якими вони є)
3)відображення (пізнавальний процес є по суті відображенням об’єкта,а так як об’єкт може змінюватись,то й сам пізнавальний процес може змінюватись)
4)творча активність суб’єкта пізнання (пізнавальний процес НЕ просте дзеркальне фотографування. Він базується на тому, що творить СУБ’ЄКТ
Пізнавальні образи за походженням і сутністю поділяються на чуттєві і раціональні, які, в свою чергу, утворюють чуттєве і раціональне пізнання.
