Самосвідомість – здатність людини поглянути на себе з боку інших. Свідомість припускає виділення суб'єктом самого себе як носія певної активної позиції стосовно світу. Це виділення себе, ставлення до себе, оцінка своїх можливостей, що є необхідним компонентом усякої свідомості, і утворює різні форми тієї специфічної характеристики людини, що іменується самосвідомістю.
Самосвідомість - це є певна форма реального явища - свідомості. Самосвідомість припускає виділення і розрізнення людиною самого себе, свого Я від усього, що його оточує. Самосвідомість - це усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого положення в суспільстві. У формуванні самосвідомості істотну роль грають відчуття людиною свого власного тіла, рухів, дій.
Засобом закріплення й розвитку самосвідомості є пам'ять, яка зберігає й репрезентує в межах свідомості й уможливлює дистанціювання від теперішнього та майбутнього.
Самосві. Виконує такі функції: самопізнання(відчуття власного тіла, свого місця у просторі), самоспостереження і самоаналіз, самооцінка(емоційна оцінка своєї життєвої ситуаціі та себе в ній), саморегуляція( послідовність виявів самосвідомості як самоконтроль, само творення).
Рівні самосвідомості:
- Самовідчуття себе як фізичного тіла
- Самоусвідомлення себе як суб’єкта певної групи
- Самоусвідомлення себе як унікального, неповторного.
Самосвідомість не є спогляданням власного ізольованого індивіда, вона виникає в процесі спілкування. Суспільна обумовленість формування самосвідомості полягає не тільки в безпосередньому спілкуванні людей один з одним, у їхніх оцінних відносинах, але й у формулюванні вимог суспільства, пропонованих до окремої людини в усвідомленні самих правил взаємин. Людина усвідомлює себе не тільки за допомогою інших людей, але і через створену нею матеріальну і духовну культуру. Самосвідомість у процесі життя людини розвивається не тільки на базі «органічних відчуттів і почуттів», але і на основі її діяльності, у якій людина виступає творцем створених нею предметів, що розвиває в ній свідомість .
Самосвідомість один з найважливіших структурних рівнів свідомості, для якого є властивим відокремлення і відображення суб’єктом самого себе як носія певної активної позиції відносно до себе і світу. Інакше, самосвідомість —своєрідний центр свідомості, у якому концентруються і інтегруються уявлення людини про власне Я і формується ставлення до нього та навколишнього світу.
Самосвідомість - це процес, що проходить різні ступіні розвитку. Якщо взяти самосвідомість у її первинних, елементарних формах, то вона іде далеко в область органічної еволюції і передує людській свідомості, є однією з її передумов. Якщо ж розглядати самосвідомість у її найбільш розвитих формах як одну з ознак класу чи особистості і розуміти під ним розуміння класом чи особистістю своєї ролі в суспільному житті, покликання, сенсу життя й ін., то, звичайно, така самосвідомість будує вашу свідомість в загальному значенні цього слова, є формою суспільної свідомості. Самосвідомість – динамічне утворення, що історично розвивається, що виступає на різних рівнях і в різних формах.
