20 ст - особливий етап розвитку суспільства, вирізняється конфліктністю, суперечливістю, інтенсифікацією соціальних процесів, прискоренням темпів соціальних змін, час зародження глобальних проблем. це позначилось на характері питань філософії. Сучасна філософія є часткою світової культури і має статус вселюдської цінності. її вивчення дає ключ до розуміння процесів, що відбуваються у духовному житті суспільства, інтенсивного діалогу, за яким орієнтується сьогодні і Україна. Філософія XX ст. (некласична) формувалася насамперед як антитеза класичній (безмежна віра в розум), як певне нове філософське мислення. її суттєві риси :
1. різноманітні школи, це не означає її "космополітизації". навпаки, вона набула "планетарного" характеру, філософія вперше стає "світовою філософією" - її провідні школи набувають статусу світових тенденцій планетарності філософської думки.
2. стає на позиції Ірраціоналізм - це система філ вчень, які обстоюють обмеженість раціонального пізнання, протиставляють йому інтуїцію, віру, інстинкт як основні види пізнання.
3. антропологічний характер. Антропологізм виявляється у спробах визначати основи і сфери людської особистості та суб'єктивності, розглядати людину як "міру всіх речей", так зрозуміти її саму, навколишнє середовище, культуру.
4. суперечливе ставлення до науки. поява сцієнтизму - позиція світогляду, в основі якої уявлення про наукове знання як про універсальну культурну цінність і достатню умову для орієнтації людини у світі. Та аспієцизму (навпаки, обмеженість науки у вирішенні проблем людського існування).
5. релігійна філософія. в руслі якої народжувались вчення, що впливають на культуру людства.
6. протистояння філософії марксизму. довгі роки марксизм стає наріжним каменем ідеології та політики суспільства, яке намагалося на практиці реалізувати комуністичні ідеї.
основні тенденції її розвитку: ірраціоналістично-гуманістична; сцієнтистська; релігійна; марксистська.
Течії: 1) феноменологія – вивч. Е. Гуссерль «вивчення свідомості – це феномен». «чиста свідомість» формує значення різних предметів світу. Має розв’язати питання «як ми пізнаємо? Як існує свідомість?»
2) герменевтика – Г. Гадамер (праця «істина і метод») – метод дослідження «Гермес» - той хто трактує як тлумачити Біблію. реліг можна визначити виходячи з якоісь ідеї що буде збагачуватись через індуктивне і позитивне дослідженя
3) структуралізм – Л. Клос, дослідження текстів, їх поділ на структурні елементи ( племена – легенди, міфи)
4) філ антропологія – м.Шиллер вивчав як виявити кращі риси людини, найважливіше пізнати людину, вона незавершена, вона проблема, вона не знає що вона є, це як вічний потік самовдосконалення.
5) постмодернізм – Деріда, Фуко – питання про людину живуть не за розумом, а за емоціями (розум не має права оцінити людей (війни, революції), люд живе за емоціями, тут і зараз, це не гра. «людина граюча» - виконач якоїсь ролі – основа постмодернізму.
