Позитивізм – (від фр. Positivisme – умовний, позитивний, побудований на думці) – філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.
Теоретичним джерелом позитивізму є Просвітництво з його вірою у всемогутній розум, науково-технічний прогрес і англійський емпіризм Локка і Юнга. засновником позитивізму є Огюст Конт, кому належить праця «Курс позитивної філософії». (19ст)
Основні ідеї позитивізму:
1. наука не виходить за сферу фактів, за межі чуттєвого даного.
2. наука, яка вивчає факти є всемогутньою. Не існує меж наукогово пізнання.
3. суспільство теж підлягає науковому пізнанню (соціологія – наука про сусп)
4. розвиток науки і техніки є запорукою суспільного прогресу
підґрунтям концепції Конта є закон 3 стадій: 1. теологічну – пошук надприродних сил за явищем, 2 метафізична – за явищами бачать абстрактні сили, 3 – наукова чи позитивна – відкриття між явищами незмінних законів. Але цей закон хибує на «метафізичність» невідповідне фактам узагальнення, проти якої висупав сам Конт. Крім Конта до І СТАДІЇ (хвилі) позитивізму ввійшов Г. Спенсер, які стверджували, що філософія має досліджувати реальність – факти, тому життя – фактуальне, а все, що поза фактами – химери. Та їх радикальна зміна наукових теорій зумовила руйнування філ узагальнень, що підносились над ними. Тому І стадію замінила ІІ, що висувала на перший план наукові пізнання.
ІІ СТАДІЯ – Махізм і емпріокритизм. Філ погляди Е. Маха і Р. Авенаріуса. Емпіризм – філ напрям, основа пізнання якого є чуттєвий досвід. Вони говорили, що основою наукового знання є не факти, а відчуття, дослід – що є спостереженням. Прагнучи радикалізувати емпіризм позитивісти «розкладали» факти на складові елементи-відчуття, які проголошували вихідними «нейтральними» елементами досвіду. На їх основі «конститується світ». Це пошук критеріїв, що відповідали б істині.
ІІІ СТАДІЯ – Неопозитивізм (логічний позитивізм)– один з основних напрямів 20ст, що зводить філософію до аналізу мови науки і намагається вилучити з науки поняття «метафізичні залишки», що зі сторони цього напряму не ґрунтуються на фактах. Його представники (Вітгенштейн, Рассел, Шкілк) стверджували що світ фактів зафіксований мовою, текстами. Філософія – це аналіз текстів. Дослідження мови – метод верифікації. Якщо тексти = фактам – це істина, якщо ні – хибність.
IV СТАДІЯ – постпозитивізм – філософія К. Поппера (20ст), вихідною ідеєю якої є раціоналізм, тобто визнання провідної ролі ідей, гіпотез, теорій, а не фактів в пізнанні теоретичних утворень. Метод фальсифікації, пошук фактів, що простовують факти. «Хто що б не сказав – воно правильне». За Поппером досвід (сфера фактів) не творить, а лише контролює теорії, відбраковує їх.
