Міф – це первісна форма світогляду. Філософія ж виступає теоретичною основою світогляду.
Міф- це своєрідний спосіб поєднання первісних людей з природою, це узагальнене відображення природи у вигляді одухотворених істот. Найголовнішим у міфі було слово. Філософія ж оперує категоріями.
На зміну міфу приходить релігія та філософія.
Релігія (з лат. побожність) – це форма сприйняття світу , коли він подвоюється на земний і природний, що сприймається органами чуттів, і небесний, в який можна тільки вірити. Міфічне – це одухотворення сил природи, а релігія – віра у надприродну силу.
Виникає філософія – пошук відповідей, знань, з позиції розуму.
Отже, міф, філософію та релігію споріднює те, що вони постають різновидами світогляду, надають людині найважливіші життєві орієнтири. Релігія та філософія можуть бути життєвим наставником, проте релігія базується на вірі, на прийнятті певних положень як істинних, а філософія, базуючись на дискурсивному усвідомленому мисленні, намагається усе розглядати критично та доводити це до рівня розуміння.
Філософія- з одного боку наука, а з іншого вона наближається до мистецтва.
Науку та філософію споріднює те, що вони базуються на дискурсивному мисленні та прагнуть пояснювати дійсність. Однак лише філософії властиве гранично широке узагальнення, науки ж, обмеженими своїми предметами, узагальнюють лише в їх межах. (предмет філософії – співвідношення людини і світу – до деякої міри безмежний та історично змінний). Хоча науки прагнуть наблизити людину до істини, надати надійні знання, проте вони не досліджують, що саме є істиною та знанням.
Філософія та мистецтво схожі між собою в тому, що вони подають дійсність через людське до неї відношення, а не відсторонено і для обох нема нецікавих чи заборонених тем. Філософія і мистецтво надають суттєвої ваги людському самовідчуттю та інтуїції, але розходяться в тому, що філософія постає розумовим осягненням світу, а а мистецтво подає його через почуття та переживання. Філософія виробляє свої погляди через категорії, а мистецтво- через художні образи та зображає дійсність із значною долею умовності.
