пользователей: 21244
предметов: 10456
вопросов: 177505
Конспект-online
зарегистрируйся или войди через vk.com чтобы оставить конспект.
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ


90. Економічне та суспільно-політичне становище України в ІІ пол. 60-х - середині 80-х рр. Дисидентський рух.

Із середини 60-х pp. в Україні, як і в цілому в СРСР, тривав пошук шляхів піднесення економіки. З 1965 р. розпочинаються реформи. 
По-перше, посилюється централізація в управлінні економікою. Усі найважливіші республіканські міністерства були перетворені на союзно-республіканські, ліквідовані хрущовські раднаргоспи.

По-друге, з 1966 р. запроваджують економічні методи управління промисловістю, розширюються права підприємств, заохочується їх ініціатива, підприємства переводяться на господарчий розрахунок. Реформи частково покращили стан економіки. Економісти називають восьму п'ятирічку (1966 -1970) «золотою»: її результати були найкращими за останні 35 років.  

Якщо в галузі економіки принаймні декларувалися деякі реформи, то в політичній сфері брежнєвське керівництво намагалося зберегти існуючий режим, не втратити спадкоємність з владними інститутами попередніх десятиріч. Головними елементами цієї спадкоємності були ігнорування принципу розподілу влади, збереження декоративного характеру органів народного самоуправління, зміцнення політичного монополізму КПРС.

Курс на «стабілізацію», а надалі — консервацію існуючого режиму особливо посилився після серпневого втручання у внутрішні справи Чехословаччини 1968 р.

Згортання гласності. Якщо 1960 р. у республіці виходило 3280 газет, то 1985 р. — лише 1799, набирає силу тенденція монополії на інформацію.

Перетворення КПРС на стрижень державної структури і зосередження у її руках усієї повноти влади.

У 1972 р. П. Шелеста усувають з посади - звинувачений у ліберальному ставленні до націоналістичних проявів, лідером комуністів республіки став В. Щербицький

«Команда» Щербицького не змогла зупинити наростаючих негативних тенденцій. І чим більше загострювалися соціально-економічні та політичні проблеми, тим більше посилювався монополізм КПРС у всіх сферах суспільного життя.

Отже, політичне життя в країні дедалі більше набуває закритого характеру, наростає відчуження партії від народу, посилюється ідеологічний диктат. Проголошений курс «стабілізації» не тільки не зробив систему стійкішою, а навпаки, — заважаючи назрілим змінам у суспільстві, породжував і стимулював поглиблення кризових явищ.

Шістесятників(Микола Вінграновський, Іван Драч,Ліна КостенкоІван Світличний, В.Симоненко, Г. Тютюнник, В. Шевчук), які зважувалися на відкритий конфлікт з властями, назвали дисидентами. Їх було мало. Українські дисиденти були дуже різноманітні у своїх поглядах та цілях. Іван Дзюба, літературний критик і один з найвидатніших дисидентів, однаково прагнув здобути як громадянські свободи, так і національні права.На відміну від нього історик Валентин Мороз продовжував інтелектуальні традиції українського націоналізму, відкрито виражаючи свою відразу до радянської системи та надію на її крах. + правозахисне дисидентство і релігійне

Проте взагалі українські дисиденти закликали до проведення в СРСР реформ, а не до революції чи відокремлення й виступали проти національних репресій в Україні та за громадянські права в СРСР.

 

 

 

=)Скорочення:=))),  Які можуть бути у цих питаннях:


ВВ- виконавча влада

ЗВ – законодавча влада

СВ – СУДОВА ВЛАДА

ВРУ – верховна рада україни

КУ – конституція україни

(О)МС –( органи) місцевого самоврядування

З(У) – закон (україни)

ВВВ –виконавчий орган влади (або в множині)

ЗОВ – законодавчий орган влади (…)

КМУ – кабінет міністрів україни

КСУ – конституційний суд україни

ВОВ – виконавчий орган влади

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


18.06.2015; 17:43
хиты: 19
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2016. All Rights Reserved. помощь